ўоб робити виб≥р, треба шукати правду, зм≥ст нашого житт¤, нашоњ смерт≥, зм≥ст ≥стор≥њ, зм≥ст розвитку всесв≥ту. ∆ити в реальност≥ - це перша засада правди. “ому треба бачити ≥ приймати реальн≥сть, перш н≥ж бажати њњ зм≥нити, ¤кщо виникаЇ така потреба. ÷е вимагаЇ в≥д нас бути в≥дкритим до усього того, що становить реальн≥сть, ≥ покинути усе, що ув'¤знюЇ нас у св≥т≥ ≥люз≥й, фантаз≥й, ≥деолог≥й, страх≥в. ѕрийн¤ти усе, що з'ЇднуЇ нас з ≥ншими, з нашою сп≥льною людськ≥стю. Ѕути людиною - це приймати себе самого таким, ¤ким ти Ї, а також ≥ншу людину такою, ¤к вона Ї. ÷е здатн≥сть прийн¤ти минуле таким, ¤к воно було, ≥ водночас без страху працювати, щоб б≥льше в≥дкритис¤ до ≥нших людей, любити њх ≥ розум≥ти. Ѕути людиною -це значить не дати ненавист≥ та в≥дчаю запанувати над тобою, не дати реальност≥ роздушити тебе ≥ водночас не хот≥ти жорсто-к≥стю та насильством перем≥нити њњ, але в Їднанн≥ з ≥ншими пра-цювати, спри¤ючи розвитку житт¤.
ѕошук правди Ї необх≥дним дл¤ того, щоб людина могла зростати ≥ ставати б≥льш зр≥лою. …детьс¤ про боротьбу за правду, тому що правда зв≥льн¤Ї, нав≥ть ¤кщо вона ≥ змушуЇ нас перейти через моменти самотност≥ ≥ неспокою. Ўукати правду -це швидше значить дати њй заволод≥ти тобою, н≥ж волод≥ти нею дл¤ того, щоб дом≥нувати над ≥ншими. ѕравда - це не об'Їкт, ¤кий нам належить, а св≥тло, ¤ке ми в≥днаходимо та спогл¤даЇмо ≥ дл¤ того, щоб краще служити та любити ≥нших.
ѕравда зв≥льн¤Ї т≥льки тод≥, коли ми в≥дкриваЇмо њй двер≥ свого серц¤ та дозвол¤Їмо њй усунути ст≥ну, ¤ка в≥дд≥л¤Ї наше серце в≥д розуму. “реба любити правду, приймати њњ ус≥м серцем, щоб вона могла надихати наше житт¤, наш≥ д≥њ, увесь наш спос≥б ≥ бутт¤. Ќав≥ть рел≥г≥¤ ≥ мораль св≥дчать правду т≥льки тод≥, коли вони стають джерелом вив≥льненн¤, надихають на повагу та милосерд¤ до кожноњ людини. ÷ей пошук правди вимагаЇ духа в≥дкритост≥: в≥дкритост≥ думок людей та соц≥альних груп до зм≥н та розвитку, оск≥льки ≥ наш св≥т пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ ≥ змушуЇ нас в≥дкривати нов≥ реальност≥. јле основн≥ принципи залишаютьс¤ незм≥нн≥: ми покликан≥ бути людьми милосерд¤, а не ненавист≥. ћи покликан≥ живити засади нашого св≥тогл¤ду досв≥дом та житт¤м ≥ водночас осв≥тлювати наше житт¤ ≥ досв≥д цими засадничими принципами.
“акий розвиток думки може провокувати певну тривогу, тому що змушуЇ нас переступати межу нев≥домого, переосмислювати стар≥ формули дл¤ того. щоб зробити њх живими та доступними у сучасн≥й мов≥. ‘≥лософ≥¤, антрополог≥¤, теолог≥¤, гуман≥тарн≥ науки можуть бути небезпечними, коли вони перетворюютьс¤ в ≥деолог≥ю ≥ хочуть накласти себе на реальн≥сть зам≥сть того, щоб бути смиренними посередниками дл¤ того, щоб глибше вслу-ховуватись у реальн≥сть, розум≥ти њњ та дивуватись нею.
Ќе сл≥д жал≥ти за минулим. ћи покликан≥ жити у тепер≥шн≥й мит≥ ≥ просуватись назустр≥ч майбутньому, розум≥ти св≥т, що довкола нас, в≥дкривати покликанн¤ людини у ньому, сенс розвитку нашого св≥ту. “ак ми ставатимемо б≥льш люд¤ними ≥ працюватимемо задл¤ миру та Їдност≥. оли почнемо ≥нтегру-вати реальн≥сть ≥ шукати зм≥ст у нашому житт≥, стане б≥льш зрозум≥лим походженн¤ тривоги та неспокою людського серц¤ - вони Ї криком про те, щоб на наш≥й земл≥ було б≥льше любов≥, щоб ми були б≥льше занурен≥ у св≥тло та правду, глибше вкор≥нен≥ у серц≥ Ѕога.
∆ан ¬аньЇ,
‘ранц≥¤
| «м≥ст розд≥лу | || | Ќа головну |