1. Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.
2. Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3. знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4. терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5. Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6. Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.
7. Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.
8. Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9. Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10. а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11. Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її звикла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
1. Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.
2. Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі,
3. і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сідай отут на підніжку моїм,
4. то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?
5. Слухайте, браттє мов любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?
6. Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони г тягнуть вас на судища?
7. Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?
8. Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините;
9. коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники.
10. Кожний бо, хто увесь закон заховав, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.
11. Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону.
12. Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь.
13. Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляеть ся милосерде суду (понад суд).
14. Ява користь, браттє моє, коди хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?
15. Коли ж брат або сестра нагі будугь і жадні щоденної страви,
16. а з вас хто, скаже їм: Ідіть з миром, грійтесь 1 годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тіла; яка (з того) користь?
12. Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13. Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.
14. Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15. Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16. Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17. Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18. Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19. Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20. Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21. Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22. Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23. Бо, коли хто слухатель слова, а ие чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25. Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26. Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27. Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
17. Так само й віра, коди дїл не має, мертва сама по собі.
18. Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я дїла маю. Покажи менї віру твою з діл твоїх, а я тобі докажу з дїл моїх віру мою.
19. Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.
20. Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва?
21. Авраам, отець наш, хиба не з дїл справдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник?
22. Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і ділами звершилась віра?
23. І сповнилось писанеє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полічено йому (те) за праведність, і другом Божим наречено його."
24. Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?
25. Так само і Раава блудниця хиба не з дїл справдилась, прийнявши посланців і вивівши їх иншою дорогою?
26. Яко бо тіло без духа мертва, так і віра без дїл мертва.
1. Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.
2. Багато бо грішимо всі. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тіло.
3. Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.
4. Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.
5. Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!
6.1 язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тіло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.
7. Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;
8. язика ж ніхто з людей не може вгамувати, без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.
9. Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали поподобию Божому.
10. Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.
11. Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?
12. Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.
13. Хто мудрий та розумний міми вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідности і премудрости.
14. Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.
15. Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.
16. Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.
17. А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.
18. Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.
1. Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?
2. Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.
3. Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.
4. Перелюбники і перелюбниці! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.
5. Або думаєте, що марно писаннє глаголе: до зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"
6. Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать."
7. Коріте ся ж оце Богу, противтеся ж дияволові, то й утїче од вас.
8. Приближуйтесьдо Бога, то й приближить ся до вас; очистіть руки грішники, і направте серця (ваші) двоєдушники.
9. Страдайте, сумуйте та плачте сьміх ваш у плач нехай обернеть ся і радість у горе.
10. Смирітесь перед Господом, то в підійме вас.
11 Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя.
12. Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто вси, що судиш другого?
13. А нуте ж ви, що говорите: Сьогодні або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем,
14. (ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім счезає.)
15. Замість щоб говорити вам: Коли Господь зводить та живі будемо. то зробимо се або те.
16. Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха.
17. Оце ж хто знав, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.
1. Ануте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять.
2. Багатство ваше згнило, і шати ваші міль поїла.
3. Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа їх на сьвідченнє проти вас буде, і з'їсть тїло ваше, як огонь
4. Ось, плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосїннв женцїв до ушей Господа Саваота дійшло
5. Розкошували ви на землі та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення.
6. Осудили ви, убили праведного; він не противив ся вам.
7. Терпіть же оце, браттє моє, аж до приходу Господнього. Ось, ратай жде доброго овощу з землі, дожидаючись терпіливо його, доки прийме дощ ранній і пізнїй.
8. Терпіть же й ви, утвердіте серця ваші, бо прихід Господень наближуєть ся.
9. Не зітхайте один на одного, браттє, щоб вас не осуджено - ось, суддя перед дверима стоїть.
10. За взір тяжкої муки і довгого терпіння прийміть, браттє моє, пророків, що глаголали імям Господнїм.
11. Ось, ми звемо блаженними, хто терпів. Про терпіннє Йовове чули ви, і кончину Господню виділи, бо Господь вельми милосерний і благий.
12. Перше ж усього, браттє моє, не кленїтесь нї небом, нї землею, нї иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас "так, так, нї, нї", щоб не впали ви в осуд.
13. Хто між вами тяжко страдає? нехай молить ся. Хто радїє? нехай сьпіває.
14. Чи хто нездужав між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє;
15. і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому
16. Визнавайте один одному гріхи, і моліте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.
17. Ілия був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяців.
18. А знов помолив ся, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій.
19 Браттє, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його,
20 нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покрив множество гріхів.