1. Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),
2. і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким:
3. Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа вашого Ісуса Христа,
4. що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,
5. котрому слава на віки вічні. Амінь.
6. Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.
7. Воно то не друге, та в такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.
8. Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.
9. Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.
10. Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.
11. Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.
12. Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.
13. Чували бо про життє мов колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,
14. і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.
15. Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,
16. відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,
17. анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.
18. Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.
19. Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.
20. Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.
21. Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,
22. був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,
23. а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствуе віру, що колись руйнував,
24. і прославляли у мені Бога.
1. Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.
2. А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.
3. Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.
4. А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,
5. ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас
6. Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили.
7. Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:
8. (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)
9. і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуванне, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;
10. тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.
11. Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.
12. Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.
13. Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.
14. Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ?
15 Ми по природі Жиди, а не грішника з поган;
16. та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.
17. Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!
18. Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.
19. Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.
20. Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.
21. Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.
1. Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правді, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, рознятий між вами?
2. Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?
3. Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом?
4. Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно!
5. Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри?
6. Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.
7. Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.
8. І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.
9. Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.
10. Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те.
11. А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.
12. Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.
13. Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)
14. щоб на поган благословенне Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуванне Духа прийняли ми через віру.
15. Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидав, анї додає до него.
16. Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насінням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.
17. Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в ніщо обітуваннє.
18. Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.
19. Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїнне, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.
20. Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.
21. То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.
22. Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.
23. Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.
24. Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись.
25. Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.
26. Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.
27. Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.
28. Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема муже-ського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.
29. Коди ж ви Христові, то ви насїнне Авраамове, і по обітованню наслїдники.
1. Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього,
2. а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.
3. Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта.
4. Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,
5. щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.
6. А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!
7. Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.
8. Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами.
9. Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?
10. Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.
11. Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.
12. Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили.
13. Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.
14. І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.
15. Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.
16. То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?
17. Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.
18. Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.
19. Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас,
20. хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій , бо я в непевности про вас.
21. Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте ?
22: Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.
23. Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї.
24. Се ж иносказанне; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.
25. Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаеть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми.
26. А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.
27. Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.
28. Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.
29. Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.
30. Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.
31. Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.
1. У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь.
2. Ось я Павел глаголю вам, що коли ви обрізуєтесь, Христос вам нічого не поможе.
3. Сьвідкую ж знов кожному чоловіку обрізаному, .що винен увесь закон чинити.
4. Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали.
5. Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо.
6. Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізанне, а віра, любовю сильна.
7. Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правді?
8. Сей перекір не від того (приходить), хто покликав вас.
9. Трошки квасу все місиво квасить.
10. Покладаюсь на вас у Господі, що не думати мете нїчого иншого, а хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він нї був.
11. Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста.
12. Ой коли б відсічено тих, що колотять вами!
13. Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.
14. Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого.
15. Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного.
16. Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тілесного не звершуйте.
17. Бо тіло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили.
18. Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.
19. Явні ж дїла тілесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст,
20. ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, ересї,
21. зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.
22. А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра,
23. тихість, вдержливість. На таких нема закону.
24. А которі Христові, ті розняли тіло з страстьми і хотїннем.
25. Коли духом живемо, духом і ходімо.
26. Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.
1. Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішенне, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, що,б і тобі не бути спокушеним.
2. Один одного тягарі носіть, і так сповняйте закон Христів.
3. Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює.
4. Дїло ж своє нехай випробовує кожен, тоді хвалу в собі мати ме, а не в иншому.
5. Кожен бо свій тягар нести ме.
6. Нехай же ділить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго.
7. Не обманюйте себе: 3 Бога насьміятись не можна, що бо чоловік сїе, те й жати ме.
8. Бо хто сїе тілу своєму, од тіла жати ме зотлїннє; а хто сїе духу, од. духа пожне життє вічне.
9. Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи.
10. Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всім, а найбільш товаришам по вірі,
11. Бачите, який великий лист написав я вам своєю рукою.
12. Которі хочуть хвалитись по тїлу, ті примушують вас обрізуватись, тільки щоб за хрест Христів гонимим їм не бути.
13. Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись.
14. Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим мені сьвіт розпято, а я сьвітові.
15. У Христї бо Ісусї нї обрізанне нічого не важе, нї необрізаннє, а нове створіннє.
16. І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому.
17. На останок, нехай нїхто не завдає менї журби; бо я рани Господа Ісуса на тїлї моїм ношу.
18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браттє. Амінь.