ўо любов тво¤ дл¤ мене...
“и душу мою не любив.
як лист¤ весною зелене-зелене
ќс≥нн≥х стаЇ колоьор≥в.
“ак серце засохло, пожовкло, з≥в'¤ло
ѕ≥д с≥рим дощем самоти.
ћене вже нема. ≤ тебе вже не стало.
¬ майбутньому нас не знайти.
Ћиш спогад≥в в≥дгук Ц сл≥пий, в≥дчайдушний,
Ѕайдуж≥сть мою пробива
“а спок≥й холодний, н≥мий, непорушний,
як сн≥г мою душу вкрива.
ўо було м≥ж нами спитай ¬алентина.
ћабуть, в≥н виною у вс≥м.
“и Ц в св≥т≥ дорослих, а ¤ ще дитина.
’оч р≥ч, мабуть, зовс≥м не в т≥м.
ј в т≥м, що вже ос≥нь, ≥ не повернути
“ор≥шн≥й лютневий той сн≥г.
як серц¤ вогонь твого Ц н≥, не збагнути,-
Ѕезсл≥дно так зникнути м≥г?!
≤ванка Ўандра,
м. Ћьв≥в
| «м≥ст | Ќа головну стор≥нку |