Спливуть всі дні у безкінечність,
Дощі наповнять русла рік,
Й уявна та земна безпечність
Благословить наступний вік.
І скаже хтось: наш вік короткий,
То ж випробовуй відчуття,-
У всіх тональностях і нотах-
Бери найкраще від життя.
За насолодою в погоні,
У вирі нових відчуттів,
І не помітиш, як в полоні
Опинишся своїх же слів.
І не помітиш, як безпечність,
Сьогодні - радісна й п'янка,
Вже завтра - хмура й недоречна,
З приторним запахом, гірка.
Немов підбита в клітці птаха,
Б'ється у відчаї душа.
То піднесе себе на плаху,
То знов у пастку поспіша.
А десь є спокій, десь є світло,
І розуміння, і тепло.
І є весна, що вічно квітне.
Та серце снігом замело.
І хто розтопить, хто зігріє
В зневірі сковані серця?..
Лиш той, хто ради Світла тліє,
Інакше марна віра ця.
Іванка Шандра,
м. Львів
| Зміст | На головну сторінку |