ƒжерело: http://newacropolis.org.ua/ru/lud2002.htm/savina2.htm

Ќац≥ональна традиц≥¤
шлюбно-с≥мейних стосунк≥в

—в≥това культура под≥л¤Їтьс¤ на культури крањн, народ≥в, нац≥й, етн≥чних груп. ”крањнська культура Ч це продукт прац≥ нашого народу.  ультура в≥дбиваЇ св≥тогл¤д народу, його нац≥ональну самосв≥дом≥сть, своЇр≥дн≥сть ф≥лософського мисленн¤, розум≥нн¤ основних проблем загальнолюдського ≥ власного бутт¤ ¤к етнограф≥чно конкретноњ частини людства. ” культур≥ вт≥лен≥ етичн≥ ≥деали украњнського народу, його погл¤ди на громадське та особист≥сне житт¤, вт≥лен≥ образи та пон¤тт¤, що закр≥плен≥ в нац≥ональн≥й мов≥, традиц≥¤х, нормах та звича¤х.

”крањнська культура ≥ загалом св≥тогл¤д украњнського народу знаходилис¤ п≥д впливом багатьох зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х чинник≥в. ƒо зовн≥шн≥х чинник≥в сл≥д в≥днести тривалий пер≥од колон≥зац≥њ ”крањни та њњ географ≥чне положенн¤. Ќа територ≥њ сучасноњ ”крањни в≥ками перехрещувались не лише сх≥дн≥ й зах≥дн≥ культурн≥ потоки, а й впливи ѕ≥вноч≥ ≥ ѕ≥вдн¤, «аходу ≥ —ходу. –езультатом взаЇмовпливу р≥зних культур на територ≥њ нашоњ крањни став новий спос≥б св≥тобаченн¤, ¤кий закарбувавс¤ у св≥тогл¤д≥, св≥тов≥дчутт≥, психолог≥њ, звича¤х ≥ традиц≥¤х украњнського народу. ”крањнська культура Ч один з ареал≥в, де елементи Ђспогл¤дальноњ, ≥нтровертноњї культури —ходу ≥ Ђпрактичноњ, екстравертноњї культури «аходу орган≥чно переплелис¤ м≥ж собою ≥ зТЇдналис¤ з автентичною культурою украњнц≥в, ≥ дали неповторний сплав свого матер≥ального ≥ особливо духовного про¤ву.

÷е Ч новий, ун≥кальний сплав. ”н≥кальний тому, що м≥стить в соб≥ низку, здавалос¤ б протилежних, ¤костей, таких ¤к спогл¤дальне св≥топочуванн¤, смиренн≥сть, моральне самовдосконаленн¤ ≥ пристрасне бажанн¤ зм≥н на краще, прагненн¤ до п≥знанн¤, д≥њ, перебудови. ÷¤ низка протилежних ¤костей ≥ характеристик ¤вл¤Ї собою саме про¤в фем≥нност≥ ≥ маскулинност≥. ≤ справд≥, украњнськ≥ ж≥нки та чолов≥ки вм≥ють ≥нтегрувати в св≥домост≥ та гармон≥зувати ¤к маскулинн≥, так ≥ фем≥нн≥ ¤кост≥, що, передус≥м, Ї продуктом належного вихованн¤ ≥ самоусв≥домленн¤ себе гармон≥йною особист≥стю. —пробуЇмо розгл¤нути, ¤к ≥сторично склалос¤ таке св≥тобаченн¤ та самоусв≥домленн¤ украњнц≥в.

ѕсихолог≥¤ статевого шов≥н≥зму ≥сторично не була притаманною укра­њнському етносу ¤к у сфер≥ шлюбно-с≥мейних стосунк≥в, так ≥ певною м≥рою у сфер≥ сусп≥льного житт¤. —≥мейно-шлюбна та соц≥ально-правова сфери д≥¤льност≥ не були вин¤тковим правом лише одн≥Їњ стат≥ Ч чолов≥к≥в.∆≥нки не перебували на другор¤дних рол¤х, ≥ хоча сфера пров≥дноњ д≥¤льност≥ ж≥нки в ”крањн≥ визначалас¤ переважно д≥тонародженн¤м та домогосподарюванн¤м, проте статус украњнки був достатньо високим. —аме л≥тописи, численн≥ ≥сторичн≥ джерела донесли до нас особливост≥ зародженн¤ украњнськоњ с≥мейно-побутовоњ культури. ѓњ особлив≥стю Ї, передус≥м, високий статус ж≥нки Ч дружини, матер≥, сестри Ч у родин≥ та сусп≥льств≥ в ц≥лому. —татево-рольова повед≥нка украњнок у с≥мТњ та сусп≥льств≥ не була залежною ≥ п≥дпор¤дкованою чолов≥ков≥. ¬заЇмна повага подружж¤, взаЇмне узгодженн¤ бажань створити с≥мТю становило норму статевоњ повед≥нки. Ќе ≥снувало жодних обмежень прав ж≥нки або њњ вол≥. ¬она в≥льно зТ¤вл¤лас¤ у товариств≥, сама або з чолов≥ком брала участь у св¤тах ≥ мала великий вплив на справи с≥мейн≥ ≥ державн≥. ќсобливо шанобливим було ставленн¤ до вдови, коли та не брала шлюбу вдруге: вона ставала головою родини зам≥сть чолов≥ка, оп≥кувалас¤, виховувала д≥тей.

ѕро великий вплив ж≥нки на справи родинн≥ св≥дчить безл≥ч њхн≥х дарчих запис≥в, акт≥в, де матер≥альна ≥ духовна близьк≥сть з чолов≥ком т≥сно перепл≥таютьс¤. ¬ажко в≥днайти в украњнському фольклор≥, чи то п≥сн¤х, приказках чи присл≥вТ¤х, бодай нат¤к на меншоварт≥сть ж≥нки стосовно чолов≥ка. Ќародна творч≥сть змальовуЇ образи ¤к лихого чолов≥ка, так ≥ лихоњ ж≥нки в однаков≥й м≥р≥. ќбТЇктив≥зац≥¤ архетип≥в у народних шлюбно-с≥мейних символах, обр¤дах, звичаЇвост≥, фольклор≥ дозвол¤Ї говорити про кор­доцентричн≥сть шлюбно-подружн≥х стосунк≥в, свободу в≥д поневоленн¤ чи силуванн¤, культ ж≥нки ≥ ж≥ночого начала. ” св≥домост≥ украњнц≥в стать Ї половинним бутт¤м, а смисл с≥мейного житт¤ украњнц≥ вбачають не лише у пошуку ≥ншоњ половини, але й гармон≥йному сп≥в≥снуванню з нею. —ердечн≥сть, мТ¤к≥сть, н≥жн≥сть чолов≥ка поЇднуЇтьс¤ з активн≥стю, незалежн≥стю, самост≥йн≥стю та р≥шуч≥стю ж≥нки, маскул≥нн≥ ¤кост≥ ¤коњ не применшують њњ фем≥нност≥. як п≥дкреслюють етнографи та ≥сторики, украњнська духовна традиц≥¤ виробила своЇр≥дний код характеру украњнки: розум, доброта, мужн≥сть та г≥дн≥сть.

Ќа п≥дстав≥ вище наведених суджень можна зробити висновки, що т≥ етнокультурн≥ особливост≥, ¤к≥ склалис¤ ≥сторично, утворюють необх≥дне п≥дірунт¤ дл¤ створенн¤ нац≥ональноњ модел≥ соц≥ал≥зац≥њ, ¤ка вм≥щуЇ в соб≥ також ≥ процес статево-рольовоњ ≥дентиф≥кац≥њ. “ака модель може використовуватись батьками в процес≥ вихованн¤, оск≥льки саме в рамках с≥мейного союзу д≥ти первинно соц≥ал≥зуютьс¤. ¬ихованн¤ ≥ соц≥ал≥зац≥¤ Ч вектори Їдиного процесу формуванн¤ особистост≥. ¬.ё. аган розгл¤даЇ статеву соц≥ал≥зац≥ю ¤к процес активного засвоЇнн¤ особист≥стю стандарт≥в психосексуальноњ культури (стереотип≥в ћ/‘) по м≥р≥ входженн¤ в соц≥альн≥ стосунки. —татева соц≥ал≥зац≥¤ т≥сно повТ¤зана з пон¤тт¤м Ђстатеве вихованн¤ї, але не зводитьс¤ до нього. ” вузькому розум≥нн≥ (не в соц≥альному, а в педагог≥чному) статеве вихованн¤ Ч це процес систематичного, планом≥рного впливу на формуванн¤ статевоњ св≥домост≥ ≥ статево-рольовоњ повед≥нки, ¤кий передбачаЇ к≥нцевий результат (гармон≥йний особист≥сний ≥ психосексуальний розвиток хлопчик≥в ≥ д≥вчаток, оптим≥зац≥¤ м≥жстатевоњ особист≥сноњ взаЇмод≥њ) ≥ засоби його реал≥зац≥њ.

ќтже, соц≥ал≥зац≥¤, гуман≥зац≥¤ та ≥нтелектуал≥зац≥¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ передбачаЇ множинн≥сть виховних компонент≥в, серед ¤ких в числ≥ основних знаходитьс¤ статеве вихованн¤.

ћ.—ав≥на,
≤нститут психолог≥њ ≥м. √.—. остюка јѕЌ ”крањни,
 ињв