Від сесії до сесії.
На календарі - час зимової сесії. Молодь одразу посерйознішала, бігає заклопотана: як завжди, не вистачає часу. Дивлюся і згадую себе у тій "шкурі": мабуть, як і в кожного, найяскравіше збереглися у пам'яті екзаменаційні ситуації, з яких вдалося (або не вдалося) вийти якось несподівано навіть для себе.
Моєю рятівною "соломинкою", яка - дяка Богові! - жодного разу не підвела, було заступництво преподобного Сергія Радонезького, до якого я зверталася по допомогу. Від літньої сесії І курсу і до останнього випускного іспиту - щоразу намагалася молитися до нього і завжди відчувала його поміч. Бували випадки, коли Преподобний мене просто "за шкірку витягав". Інакше нічим було пояснити моє "везіння": легкі питання в білетах, несподівані підказки звідкись або раптову поблажливість викладачів (навіть суворих).
Преподобний Сергій ще отроком випросив собі у Бога молитвою і старанністю здібність до навчання (як це сталося, варто прочитати у його Житії) і тепер допомагає тим, хто до нього звертається.
На Заході вважають покровителькою навчання святу великомученицю Катерину, яка мала видатну для свого часу освіту і вміла використати знання на захист християнської віри. На всю Російську імперію колись поширилося святкування студентами "їхнього" свята у день пам'яті мучениці Тетяни - саме у той день імператриця Єлизавета підписала наказ про заснування Московського університету. Але є серед покровителів навчання ще одна, менш відома особистість: архієпископ Серафим (Соболєв, 1881-1950). Видання 1990-х років зараховують владику Серафима до "подвижників благочестя ХХ-го століття", тобто він ще не канонізований. Проте є численні свідчення про чудеса, що відбуваються по молитві до нього, через його заступництво.
Під час навчання у семінарії (в м. Рязані) майбутній архієпископ Серафим - а тоді Миколай Соболєв - бажаючи віддати Господу усі свої сили, дав Богу таку обітницю: "Спасителю мій! Дай мені добре писати твори, а я даю обітницю бути монахом і належати Тобі усім своїм єством." Відтоді його твори завжди були найкращими у класі.
Закінчивши семінарію, юнак вагався у виборі подальшого шляху, і коли вирішив вступати до Духовної Академії, на підготування у нього залишилось усього 10 днів. За цей час Миколай встиг переглянути тільки назви потрібних розділів. Від цього в його голові утворився лише хаос. З благословенням матері і надією на Бога Миколай поїхав на іспити.
Найперший-письмовий іспит з логіки - був найскладнішим. Задали тему: "Як пояснити з логічної точки зору, що у філософських суперечках з тих самих питань аргументи обох сторін бувають прямо протилежними?". Деякі вступники одразу, вставши, забирали документи. Миколай почав гаряче молитися: "Господи, вразуми мене!" І за велінням внутрішнього голосу почав писати, що це пояснюється не з логічної, а з психологічної точки зору. Юнак дуже хвилювався, що відступив від заданої теми, але отримав оцінку "відмінно".
Два дні на підготовку до іспиту з догматики Миколай провів на стріху Академії за величезним підручником. У ніч перед іспитом він сидів біля стріху на сходах і плакав: зі 150-ти білетів знав він лише один, ще з семінарських іспитів: "Історія догмату про Св.Трійцю". Крізь сльози Миколай молився: "Господи, Спасителю мій, Ти Милосердний і Всемогутній, зроби так, щоб завтра цей білет дістався мені. Інакше я провалюся, з великим сумом повернуся додому і засмучу свою матусю".
Зранку він повторив своє прохання у церкві Академії і пішов на іспит. Іспитники відповідали по півгодини й більше. Миколай дуже хвилювався і молився. Коли черга дійшла до нього і він з трепетом розгорнув білет, то побачив, що це "Історія догмату про Св. Трійцю". Господь у точності виконав його прохання. Соболєв відповідав відмінно. Велика радість преповнювала його від усвідомлення чудесної допомоги Спасителя.
На наступному іспиті - з церковної історії - було вже 250 білетів, а Миколай знову знав лише один. І знову слізно благав Спасителя, щоб саме цей білет випав йому. Заснув у сльозах, а зранку перед іспитом тільки твердив у тривозі: "Господи, вирятуй. Радосте моя, вирятуй". Витягнувши білет, Миколай ледве отямився від хвилювання і почуття вдячності до Спасителя. Білет був знайомий. Відповідав він настільки блискуче, що професор вирішив вислати подяку Рязанській семінарії за чудового студента. Соболєв ішов до свого місця, а по класу його супроводжував захоплений шепіт: "Оце так рязанець!"
Так владика Серафим з допомогою Спасителя вступив до Академії без будь-якої підготовки.
На четвертому курсі Академії Миколай Соболєв був пострижений у монашество з іменем Серафим, а згодом удостоївся священного сану. Гідно ніс пастирський і викладацький послух, учні відповідали йому великою любов'ю.
У 1920 році архімандрит Серафим був рукопокладений у сан єпископа, а у 1921 призначений Керуючим Руськими православними громадами у Болгарії. Владика дотримався обітниці і справді віддав усе життя на служіння Богові. Не раз Владика ставав на захист Православ'я проти різноманітних єресей. Паства знала його як прозорливця і молитвенника.
Помер архієпископ Серафим у 1950 році і похований у Свято-Миколаївській церкві міста Софії.
На його могилу завжди приходять з молитвою люди і по вірі отримують чудесну допомогу. Особливо часто звертається до владики Серафима учнівська молодь Софії, отримуючи благо для життя земного і вічного. Відомий випадок, коли студент-медик з атеїстичної родини звертався до владики з молитвою про успішність своїх іспитів. Юнак не був навіть хрещений. Одного разу, уставши з колін після молитви біля могили архієпископа, студент побачив його перед собою як живого. Владика благословив його і сказав: "Хрестися і постися". Потім зник. Юнак невдовзі охрестився з глибоким переконанням у істинності вічного життя.
Ось таких маємо помічників і заступників. Хоча надія на їхню допомогу, звичайно, не привід вчитися абияк.
З побажанням успіху
на іспитах і в навчанні -
Катерина Максимова