¬≥д подружж¤ Ч ≥ щаст¤ тимчасове, ≥ спас≥нн¤ в≥чне. “ому до нього приступати потр≥бно не з легковажн≥стю, а з≥ страхом ≥ обережн≥стю. ƒобрим подружж¤м благословл¤Ї Ѕог. “ому:
а) будь благочестивим, в≥дданий Ѕогу, на якого уповаючи, молись, щоб —ам ¬≥н послав другу половину, угодну …ому ≥ спасительну тоб≥;
б) шукаючи подружнього союзу, не допускай лихих ц≥лей, чи пристрасноњ примхи, чи корисливост≥, чи марнославства, але ту одну, ¤ку Ѕог визначив, Ч взаЇмну допомогу в тимчасовому житт≥ ради в≥чного, в славу Ѕожу ≥ благо ≥нших;
в) коли найшов, прийми, ¤к дар Ѕожий, з вд¤чн≥стю до Ѕога, ск≥льки з любовТю, ст≥льки ж ≥ з шануванн¤м до цього дару
(—вт. ‘еофан «атворник).оли √осподь та не будуЇ дому, - дарма працюють його буд≥внич≥ (ѕс. 126, 1)
ћолода, юна душа, вступаючи в шлюб, памТ¤тай, що немаЇ в житт≥ б≥льш в≥дпов≥дального, б≥льш значного, б≥льш впливаючого на все житт¤ р≥шенн¤, н≥ж р≥шенн¤ вступити в шлюб ≥ виб≥р супутника житт¤. Ќехай подасть тоб≥ √осподь осв≥домити це ≥ зробити все необх≥дне, щоб запоб≥гти помилц≥. ¬≥д твого р≥шенн¤ буде залежати Ч проживеш ти це житт¤ рад≥ючи чи з г≥ркими сльозами; почерпнеш ти в шлюб≥ нов≥ сили, чи з≥гнешс¤ п≥д неп≥дсильним ¤рмом ≥ захир≥Їш або, ще г≥рше, зломишс¤ ≥ загинеш духовно (а може ≥ ф≥зично), ¤к гине б≥льш≥сть.
—уть шлюбу в т≥м, щоб приносити рад≥сть. –озум≥Їтьс¤, що подружнЇ житт¤ Ц житт¤ найб≥льш щасливе, повне, чисте, багате. ÷е встановленн¤ √оспода про досконал≥сть.
Ѕожий промисел в т≥м, щоб шлюб приносив щаст¤, щоб в≥н робив житт¤ ≥ чолов≥ка, ≥ ж≥нки б≥льш повним, щоб н≥ один ≥з них не програв, а обоЇ виграли. якщо все ж таки шлюб не стаЇ щасливим ≥ не робить житт¤ багатшим ≥ повн≥шим, то вина не у самому зв¢ ¤зку шлюбу; вина в люд¤х, ¤к≥ ними з¢ Їднан≥.
Ўлюб - це Ѕожественний обр¤д. ¬≥н був частиною задуму Ѕожого, коли “ой створював людину. ÷е найт≥сн≥ший звТ¤зок на земл≥.
ѕ≥сл¤ укладенн¤ шлюбу перш≥ ≥ головн≥ обов¢ ¤зки чолов≥ка - по в≥дношенню до його ж≥нки, а в ж≥нки - по в≥дношенню до чолов≥ка. ¬они двоЇ повинн≥ жити один дл¤ одного, в≥дати один за одного житт¤. Ўлюб - це зТЇднанн¤ двох половинок в Їдине ц≥ле. ƒва житт¤ звТ¤зан≥ разом в такий т≥сний союз, що це б≥льше вже не два житт¤, а одне. ожний до к≥нц¤ свого житт¤ несе св¤щенну в≥дпов≥дальн≥сть за щаст¤ ≥ найвище благо ≥ншого
.—≥мТ¤ зароджуЇтьс¤ на почутт≥ любов≥ двох, ¤к≥ стають чолов≥ком ≥ ж≥нкою; на њхн≥й любов≥ ≥ згод≥ будуЇтьс¤ вс¤ с≥мейна буд≥вл¤. ѕох≥дна ц≥Їњ любов≥ Ч батьк≥вська любов ≥ любов д≥тей до батьк≥в та м≥ж собою. Ћюбов Ч це пост≥йна готовн≥сть в≥дати себе ≥ншому, п≥клуватис¤ про нього, обер≥гати його; рад≥ти з його радощ≥в, ¤к з≥ своњх, ≥ сумувати його горем, ¤к своњм горем. ¬ с≥мТњ людина змушена розд≥л¤ти печаль ≥ рад≥сть ≥ншого не т≥льки з почутт¤м, але з≥ сп≥льност≥ житт¤. ¬ шлюб≥ горе ≥ рад≥сть стають сп≥льними. Ќародженн¤ дитини, њњ хвороби або нав≥ть смерть Ч все це обТЇднуЇ подружж¤, посилюЇ ≥ поглиблюЇ почутт¤ любов≥.
¬ шлюб≥, любов≥ людина переносить центр ≥нтерес≥в, св≥тов≥дчутт¤ ≥з себе в ≥ншого, позбавл¤Їтьс¤ свого егоњзму ≥ егоцентризму
, занурюЇтьс¤ в житт¤, вход¤чи в нього через ≥ншу особист≥сть: в ¤к≥йсь м≥р≥ вона починаЇ бачити св≥т очима двох. Ћюбов, ¤ку ми отримуЇмо в≥д подружж¤ ≥ д≥тей, даЇ нам повноту житт¤, робить нас мудр≥шими ≥ багатшими. Ћюбов до подружж¤ ≥ до своњх д≥тей поширюЇтьс¤ трошки в ≥нш≥й форм≥ на ≥нших людей, ¤к≥ н≥би через наших коханих стають нам ближч≥ ≥ зрозум≥л≥ш≥.„ернецтво корисне дл¤ тих, хто багатий любовТю, а звичайна людина навчаЇтьс¤ любов≥ в шлюб≥. ќдна д≥вчина хот≥ла ≥ти в монастир, але старець сказав њњ: "“и не вм≥Їш любити, виходь зам≥ж". ¬ступаючи в шлюб, потр≥бно бути готовим на повс¤кденний, щогодинний подвиг любов≥. Ћюдина любить не того, хто њњ любить, а того, про кого вона п≥клуЇтьс¤, ≥ п≥клуванн¤ про другого зб≥льшуЇ любов до того другого. Ћюбов всередин≥
с≥мТњ зб≥льшуЇтьс¤ на взаЇмн≥й турбот≥. –озп≥знаванн¤ здатностей ≥ можливостей член≥в с≥мТњ, взаЇмодоповненн¤ психолог≥њ ≥ ф≥з≥олог≥њ чолов≥ка ≥ ж≥нки створюють пильну необх≥дн≥сть д≥Ївоњ ≥ уважноњ любов≥ один до одного.ƒень вес≥лл¤ потр≥бно памТ¤тати завжди ≥ вид≥л¤ти його особливо серед ≥нших важливих дат житт¤. ÷е день, св≥тло ¤кого до к≥нц¤ житт¤ буде осв≥тлювати вс≥ ≥нш≥ дн≥. –ад≥сть в≥д укладенн¤ шлюбу не бурна, а глибока ≥ спок≥йна. оли зТЇднуютьс¤ руки ≥ читаютьс¤ св¤т≥ молитви, схил¤ютьс¤ ангели ≥ тихо сп≥вають своњ п≥сн≥, а пот≥м вони огортають щасливу пару своњми крилами, коли починаЇтьс¤ њхн≥й сп≥льний життЇвий шл¤х.
ѕодружн¤ любов Ч дуже складний ≥ багатий комплекс почутт≥в, в≥дносин ≥ переживань. Ћюдина, за ап. ѕавлом (1 ‘ес
. 5, 23), складаЇтьс¤ з т≥ла, душ≥ ≥ духу. ѕроникливий звТ¤зок вс≥х трьох частин людського ≥снуванн¤ з другим можливий лише в христи¤нському шлюб≥, ¤кий надаЇ в≥дносинам чолов≥ка ≥ ж≥нки вин¤тковий характер, незр≥вн¤нний з ≥ншими в≥дносинами м≥ж людьми. “≥льки њх ап. ѕавло пор≥внюЇ з в≥дносинами ’риста ≥ ÷еркви (™ф. 5, 23-24). « другом Ч духовн≥, душевн≥ ≥ д≥лов≥ контакти, з блудницею ≥ блудником Ч т≥льки т≥лесн≥. „и можуть бути духовними в≥дносини м≥ж людьми, ¤кщо в≥дкидаЇтьс¤ ≥снуванн¤ духа ≥ душ≥, ¤кщо стверджуЇтьс¤, що людина складаЇтьс¤ т≥льки з плот≥? ћожуть, оск≥льки дух ≥снуЇ незалежно в≥д того, приймаЇмо ми його чи не приймаЇмо, але вони будуть нерозвинутими, неп≥знаними ≥ водночас сильно розпущеними. ’ристи¤нськ≥ в≥дношенн¤ чолов≥ка ≥ ж≥нки потр≥йн≥: т≥лесн≥, душевн≥ ≥ духовн≥, що ≥ робл¤ть њх пост≥йними ≥ нерозривними. "ѕолишаЇ чолов≥к свого батька й мат≥р ≥ пристаЇ до своЇњ ж≥нки, ≥ стануть вони одним т≥лом" (Ѕут. 2, 24; див. також ћф. 19, 5). "ўо Ѕог зТЇднав, того чолов≥к нехай не розлучаЇ" (ћф. 19, 6). "„олов≥ки, люб≥ть своњх ж≥нок, ¤к ≥ ’ристос полюбив церкву... “ак повинн≥ чолов≥ки любити своњх ж≥нок, ¤к своњ т≥ла: хто любить свою ж≥нку, любить самого себе. Ѕо н≥хто н≥коли не мав ненавист≥ до своЇњ плот≥, а годуЇ ≥ гр≥Ї њњ" (™ф. 5, 25-29).јп. ѕетро закликав: "„олов≥ки, поводьтес¤ розсудливо з ж≥нками... в≥ддаючи њм честь, ¤к сп≥вспадкоЇмниц¤м благодатного житт¤" (1 ѕет
. 3, 7).«а словами —ент-≈кзюпер≥, в кожн≥й людин≥ потр≥бно бачити посланц¤ Ѕожого на земл≥. ÷е в≥дчутт¤ повинно бути особливо сильним по в≥дношенню до подружж¤.
« цього випливаЇ в≥домий висл≥в "ж≥нка нехай боњтьс¤ свого чолов≥ка
" (™ф. 5, 33), Ч боњтьс¤ образити його, боњтьс¤ стати зневагою його чест≥. Ѕо¤тис¤ можна в≥д любов≥ й поваги, бо¤тис¤ можна в≥д ненавист≥ й жаху.ƒобра, благодатна бо¤зк≥сть повинна жити в серц¤х подружж¤, бо вона породжуЇ увагу до любл¤чого, обер≥гаЇ
њх в≥дносини. ѕотр≥бно бо¤тис¤ робити все те, що може образити, засмутити ≥ншого, й не робити всього того, про що не хот≥лос¤ б сказати ж≥нц≥ або чолов≥ку. ÷е Ч страх, що збер≥гаЇ шлюб.ƒо т≥ла ж≥нки - христи¤нки потр≥бно в≥дноситис¤ з любовТю й повагою, ¤к до твор≥нн¤ Ѕожого, ¤к до храму, в ¤кому повинен жити ƒух —в¤тий. "’≥ба ж не знаЇте, що ви храм Ѕожий", Ч писав ап. ѕавло (1 ор
. 3,16), Ч "що т≥ла ваш≥ Ї храм —в¤того ƒуха" (1 ор. 6, 19). Ќав≥ть ¤кщо т≥ло ще т≥льки в потенц≥њ може стати храмом Ѕожим, то до нього потр≥бно ставитис¤ з благогов≥нн¤м. “≥ло ж≥нки повинно бути храмом ƒуха —в¤того, ¤к ≥ чолов≥ка, але воно також Ї м≥сцем таЇмного зародженн¤ нового людського житт¤, м≥сце, де створюЇтьс¤ той, кого батьки повинн≥ виховати дл¤ участ≥ в своњй домашн≥й церкв≥ ¤к члена ’ристовоњ ¬селенськоњ ÷еркви.¬аг≥тн≥сть, пологи й годуванн¤ Ч т≥ фази житт¤ с≥мТњ, коли неначе особливо ¤скраво висв≥тлюЇтьс¤ турботлива любов чолов≥ка до ж≥нки, неначе про¤вл¤Їтьс¤ його егоњстично-пристрасне до нењ в≥дношенн¤. ¬ цей час з ж≥нкою потр≥бно поводитис¤ розважливо, особливо уважно, любовно, "¤к з нем≥чним сосудом" (1 ѕет
. 3, 7).¬аг≥тн≥сть,
пологи, годуванн¤ вихованн¤ д≥тей, пост≥йне п≥клуванн¤ один про одного Ч це все сходинки на тернист≥й дор≥жц≥ в школ≥ любов≥. ÷е т≥ под≥њ внутр≥шнього житт¤ с≥мТњ, ¤к≥ спри¤ють посиленню молитви й входженн¤ чолов≥ка у внутр≥шн≥й св≥т ж≥нки.Ќа жаль, про те, що шлюб Ї школа любов≥, просто не задумуютьс¤: в шлюб≥ шукають самоствердженн¤, задоволенн¤ власноњ пристраст≥ або ще г≥рше Ч власноњ х≥т≥.
оли шлюб любов≥ зам≥нюЇтьс¤ шлюбом страст≥, тод≥ лунаЇ крик:
“олько слышь
”бери прокл¤тую ту,
оторою сделал моей любимой.
(ћа¤ковський)
оли в "любов≥" та в шлюб≥ шукають власних ≥нтерес≥в та приЇмних емоц≥й, зТ¤вл¤Їтьс¤ профанац≥¤ любов≥ та шлюбу й закладаютьс¤ зерн¤та ранньоњ або п≥зньоњ його загибел≥:
Ќет, не теб¤ так пылко ¤ люблю,
Ќе дл¤ мен¤ красы твоей блистанье:
Ћюблю в тебе ¤ прошлое страданье
» молодость погибшую мою.
(Ћермонтов)
Ќа м≥сце предмета насолоди й наложниц≥ давнього св≥ту ≥ —ходу христи¤нство ставить ж≥нку Ч сестру во ’рист≥ (1 ор
. 9, 5), сп≥внасл≥дницю благодатного житт¤ (1 ѕет. 3, 7). Ўлюб може ≥снувати ≥ поглиблювати св≥й зм≥ст й без ф≥зичних зносин. Ќе вони складають основну сутн≥сть шлюбу. ÷ього св≥тський св≥т часто не розум≥Ї.¬с≥л¤ке ставленн¤ до ж≥нки
або чолов≥ка (не в шлюб≥ або нав≥ть в шлюб≥) лише ¤к до джерела т≥льки т≥лесноњ насолоди з христи¤нськоњ точки зору Ї гр≥х, бо воно припускаЇ розчленуванн¤ триЇдиного людського ≥снуванн¤, робить частину його р≥ччю дл¤ себе. ¬оно св≥дчить про невм≥нн¤ керувати собою. ∆≥нка носить Ч чолов≥к залишаЇ њњ, бо вона не може з блиском задовольн¤ти його пристрасть. ∆≥нка годуЇ Ч чолов≥к ≥де, бо вона не може прид≥лити йому достатньоњ уваги. √р≥хом Ї нав≥ть небажанн¤ ≥ти додому до ваг≥тноњ або змученоњ та безпричинно (може, це т≥льки так здаЇтьс¤) плачучоњ ж≥нки. ƒе тод≥ любов?« вини тих, хто поженивс¤, одного або двох, житт¤ в шлюб≥ може стати нещасним. ћожлив≥сть в шлюб≥ бути щасливими дуже велика, але не можна забувати й про можлив≥сть його розпаду. “≥льки правильне й мудре житт¤ в шлюб≥ допоможе дос¤гнути ≥деальних подружн≥х в≥дносин.
ѕозаду гарне православне “ањнство в≥нчанн¤. ѕопереду - нове, наповнене високим смислом та великою в≥дпов≥дальн≥стю житт¤. ўо побажати молодим? ўо сказати вже прожилим в шлюб≥ парам?
√осподь подарував цим люд¤м прекрасну можлив≥сть: знайти зм≥ст подружж¤, побачити ≥ викоренити в
соб≥ все те, що заважаЇ на складному сп≥льному шл¤ху до Ќебесного ÷арства. ÷е нелегко, але можливо. јдже тепер шлюб осв¤чений Ѕогом, а нова с≥м¢ ¤ стала малою церквою. який блаженний в≥нець уготовив молод¤там √осподь! ѕотр≥бно ж зовс≥м небагато: не розслабл¤тис¤ самим, не переставати трудитис¤ над своњми в≥дносинами, не попускати соб≥ розслабл¤тис¤ нав≥ть в др≥бниц¤х. ≤ √осподь, бачучи таке терп≥нн¤ ≥ старанн¤, обовТ¤зково нагородить ≥ спок≥йним с≥мейним житт¤м, ≥ тихою стар≥стю, ≥ розумними благочестивими д≥тьми ≥, врешт≥-решт, нормальним сусп≥льством, нормальною крањною й в≥дродженим ≥нститутом православного шлюбу та православноњ с≥мТњ. јдже христи¤ни - с≥ль земл≥ ≥ св≥тло дл¤ св≥ту. Дякщо ж с≥ль втратить силу, то чим зробиш њњ солоною. ¬она вже н≥ до чого не придатна, ¤к т≥льки х≥ба викинути њњ геть на потоптанн¤ люд¤м... Ќе може сховатис¤ м≥сто, ¤ке стоњть на верху гори. ≤, засв≥тивши св≥чку, не ставл¤ть њњ п≥д посудину, а на св≥чнику, ≥ св≥тить вс≥м у дом≥. “ак нехай с¤Ї св≥тло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваш≥ добр≥ д≥ла ≥ прославл¤ли ќтц¤ вашого ЌебесногоФ (ћф. 5, 13-16). Ќехай даруЇ Ѕог терп≥нн¤ ≥ любов один до одного во ’рист≥ ≤сус≥ кожн≥й православн≥й с≥мТњ. ≤ нехай кожен ≥з нас, з Ѕожою допомогою, буде володарем над своњм серцем ≥ зум≥Ї зберегти любов в законному шлюб≥: УЅ≥льш за все вд¤гн≥тьс¤ в любов, ¤ка Ї сукупн≥стю довершеност≥. ≤ нехай пануЇ в серц¤х ваших мир Ѕожий, до ¤кого ви й покликан≥ в одному т≥л≥Ф ( ол. 3, 14-15).Ўлюб св¤тий, коли в≥н, осв¤чений ÷ерквою, охоплюЇ вс≥ три сторони людського ≥снуванн¤: т≥ло, душу ≥ дух, коли любов подружж¤ допомагаЇ њм духовно зростати ≥ коли њхн¤ любов не замкнута т≥льки на соб≥, але, трансформуючись, розповсюджуЇтьс¤ на д≥тей та з≥гр≥ваЇ оточуючих.
Ўколи такоњ любов≥ хочетьс¤ побажати кожному, хто вступаЇ ≥ вступив в шлюб. ¬она робить людей чист≥шими, душевно ≥ духовно багатшими.
—оф≥¤ —еменюк, м.
Ћьв≥в| «м≥ст розд≥лу | || ќбговорити на форум≥|| | Ќа головну |