Дя думав, що помру ¤к завгодно, але т≥льки не так... „ому ¤ р≥дко ходив до церкви ≥ охрестивс¤ у двадц¤ть пТ¤ть рок≥в? Ќапевне, тому ≥ така смерть?  ров тече пов≥льно, не так, ¤к в≥д кульового пораненн¤, буду вмирати довго...Ф Ц —ерг≥й через силу вдихнув пов≥тр¤ повними грудьми. ÷е все, що в≥н м≥г зробити. ¬ шлунку вже пТ¤тий день не було ан≥ крихти, але в≥н ≥ не хот≥в њсти. Ќестерпний б≥ль в пробитих наскр≥зь руках ≥ ногах тимчасово пройшов. Дяк же далеко видно з ц≥Їњ висоти, ¤кий гарний св≥т!Ф Ц подумав сержант. ƒва тижн≥ в≥н не бачив н≥чого, окр≥м земл≥ ≥ бетонованих ст≥н п≥двал≥в, перетворених у зиндани.  улеметник, в≥н був вз¤тий у полон розв≥дниками бойовик≥в, коли лежав непритомний на краю найблищого л≥су, контужений раптовим постр≥лом ≥з ДмухиФ. ≤ ось в≥н уже дв≥ години парить у пов≥тр≥ на легкому в≥терц≥. Ќа неб≥ ан≥ хмаринки, нестерпна весн¤на блакить. ѕр¤мо перед ним, б≥л¤ нер≥вноњ зм≥йки окоп≥в бойовик≥в, розгортавс¤ серйозний б≥й. Ѕ≥й за село √ойське йшов уже другий тиждень. як ≥ ран≥ше, бойовики √ал≥Їва зайн¤ли оборону по периметру села, ховаючись в≥д артилер≥њ за будинками м≥сцевих мешканц≥в. ‘едеральн≥ в≥йська з≥ штурмом не посп≥шали. —ерг≥й прийшов до т¤ми в≥д удару ногою в обличч¤. …ого принесли на допит до бойовик≥в на ношах. —мак солонуватоњ кров≥ у рот≥ ≥ б≥ль в≥д вибитих зуб≥в привели до т¤ми в≥дразу. -ƒоброго ранку! Ц засм≥¤лись люди в камуфл¤жах. -ј нав≥що його катувати, в≥н все одно н≥чого не знаЇ, всього-навсього сержант, кулеметник! Ц нетерпл¤че, ковтаючи зак≥нченн¤, по-рос≥йськи сказав бородатий бойовик рок≥в тридц¤ти з чорними зубами. ¬≥н уз¤вс¤ за автомат. ƒвоЇ ≥нших ≥з сумн≥вом дивилис¤ на —ерг≥¤. ќдин ≥з них Ц а —ерг≥й так ≥ не д≥знавс¤, що це був сам √алаЇв, - промовив, н≥би знехот¤, постукуючи паличкою по носкам своњх нових адидас≥вських крос≥вок: јслан, розстр≥л¤й його перед окопами, щоб рос≥¤ни бачили. ќстаннЇ питанн¤ тоб≥, каф≥р: ¤кщо приймеш ≥слам душею ≥ розстр≥л¤Їш зараз свого товариша, будеш жити. “ут т≥льки —ерг≥й побачив ≥ще одного звТ¤заного полоненого молодого хлопц¤, рок≥в в≥с≥мнадц¤ти. ¬≥н його не знав. ” хлопц¤ руки були звТ¤зан≥ за спиною, ≥ в≥н, ¤к баран перед закланн¤м, уже лежав на боц≥, скорчившись в оч≥куванн≥ смерт≥. ћить розт¤гнулась у ц≥лу хвилину. -Ќ≥, - н≥би вилилось з рота, ¤к свинець. - я так ≥ думав, розстр≥л¤ти... Ц лакон≥чно в≥дпов≥в польовий командир. - ≈й, –услан! Ќав≥що такого хорошого хлопц¤ розстр≥лювати? ™ краща пропозиц≥¤! «гадай ≥стор≥ю, що робили г≥мри, наш≥ пращури, б≥льше ста рок≥в тому, - це промовив, п≥д≥йшовши ззаду, бойовик у новенькому нат≥вському камуфл¤ж≥ ≥ в зеленому бархатному берет≥ з оловТ¤ним вовком на боц≥. —ерг≥й з≥ своњми в≥дбитими нирками мр≥¤в тихо заснути ≥ померти. Ѕ≥льше всього в≥н не хот≥в, щоб йому ножем перед в≥деокамерою перер≥зали горло ≥ живому в≥др≥зали вуха. ДЌу вже застрельте ¤к людину, нелюди! Ц подумав про себе солдат. Ц я заслужив це. —к≥льки ваших положив з кулемету Ц не порахувати!Ф Ѕойовик п≥д≥йшов до —ерг≥¤ ≥ пильно зазирнув йому в оч≥, очевидно, щоб побачити страх.  улеметник в≥дпов≥в йому спок≥йним погл¤дом блакитних очей. - ” каф≥р≥в сьогодн≥ празник, ’ристова ѕасха. “ак роз≥пни його, –услан. ѕр¤мо тут, перед окопами. Ќа честь св¤та! Ќехай каф≥ри порад≥ють! √алаЇв здивовано п≥дв≥в голову ≥ перестав вистукувати ритм зикту по крос≥вкам. - “ак, ’асан, не дарма ти проходив школу психолог≥чноњ в≥йни у јбу ћасаЇва! ƒобре. ≤ другого, малого, теж на хрест. ќбидва командири, не обертаючись, п≥шли в сторону бл≥ндажу, обговорюючи на ходу тактику оборони села. ѕолонен≥ вже були викреслен≥ з памТ¤т≥. ≤з списку живих. ’рести зробили ≥з п≥дручних телеграфних стовп≥в ≥ мусульманських погребальних дошок, ¤к≥ набили поперек ≥ навск≥с, удаваючи церковн≥ хрести. —ержанта поклали на хрест, зн¤в з нього весь од¤г, окр≥м трус≥в. ÷в¤хи ви¤вились ДсоткаФ, крупн≥ше в сел≥ не знайшли, тому вбивали њх в руки ≥ ноги по дек≥лька штук в≥дразу. —ерг≥й тихо стогнав, поки прибивали руки. …ому було вже все одно. јле голосно закричав, коли перший цв¤х пробив ногу. ¬≥н втратив св≥дом≥сть, тому ≥нш≥ цв¤хи забивали вже у нерухоме т≥ло. Ќ≥хто не знав, ¤к потр≥бно прибивати ноги Ц напр¤му чи навхрест, закинувши л≥ву на праву. ѕрибили напр¤му. Ѕойовики зрозум≥ли, що на таких цв¤хах т≥ло все одно не втримаЇтьс¤, тому спочатку привТ¤зали —ерг≥¤ за обидв≥ руки до горизонтальноњ дошки, а вже пот≥м прит¤гнули ноги до стовпа. ¬≥н прийшов до т¤ми, коли на голову од¤гнули в≥нок ≥з колючого дроту. « порваноњ судини хлинула кров ≥ залила л≥ве око. -Ќу, ¤к почуваЇшс¤? ј, кулеметник! Ѕачиш, ¤ку ми тоб≥ смерть придумали на ѕасху. ¬≥дразу до свого √оспода потрапиш. ÷≥нуй! Ц посм≥хавс¤ молодий бойовик, ¤кий забив у праву руку —ерг≥¤ пТ¤ть цв¤х≥в. Ѕагато чеченц≥в прийшли подивитис¤ на старовинну римську страту з чистоњ ц≥кавост≥. ўо т≥льки не робили на њх очах з полоненими, але розпинали на хрест≥ перший раз. ¬они посм≥хались, повторюючи м≥ж собою: Дѕасха! ѕасха!Ф ƒругого полоненого також поклали на хрест ≥ стали забивати цв¤хи. -јаааа! ”дар молотком по голов≥ припинив крики. ’лопцю прибили ноги, коли в≥н вже був непритомний. Ќа с≥льську площу прийшли ≥ м≥сцев≥ мешканц≥, багато хто схвалював п≥дготовку до страти, де¤к≥, в≥двернувшись, в≥дразу п≥шли. - як будуть лютувати рос≥¤ни! ÷е на ѕасху њм подарунок в≥д –услана! Ѕудеш довго вис≥ти, сержант, доки твоњ тебе не прихлопнуть... ≥з христи¤нського милосерд¤. Ц Ѕойовик, ¤кий вТ¤зав закривавлен≥ ноги кулеметника до стовпа, голосно засм≥¤вс¤ хриплим см≥хом. Ќаостанок в≥н над≥в обидвом полоненим поверх колючого дроту рос≥йськ≥ каски на голову, щоб у табор≥ генерала Ўаманова вже не сумн≥валис¤, кого роз≥пТ¤в на окрањн≥ села польовий командир –услан √алаЇв. ’рести винесли на передову, поставили сто¤чи, вкопали пр¤мо в купи земл≥ в≥д виритих окоп≥в. ¬иходило, що вони були перед окопами, п≥д ними розташувалась кулеметна точка бойовик≥в. —початку страшний б≥ль пронизав т≥ло, ¤ке обвисло на тонких цв¤хах. јле поступово центр т¤ж≥нн¤ прийн¤ли мотузки, зат¤гнут≥ п≥д пахвами, а кров стала поступати до пальц≥в рук усе менше ≥ менше. ≤ скоро —ерг≥й уже не в≥дчував долон≥ ≥ не в≥дчував болю в≥д вбитих у них цв¤х≥в. «ате страшно бол≥ли зн≥вечен≥ ноги. Ћегкий теплий в≥терець обдував його оголене т≥ло. ¬далин≥ в≥н бачив танки ≥ артилер≥ю 58-њ арм≥њ, ¤ка п≥сл¤ довгоњ п≥дготовки збиралась швидко вибити бойовик≥в ≥з √ойського. - ≈й, ти живий? Ц сус≥д —ерг≥¤ прийшов до т¤ми. ’рест хлопц¤ сто¤в трохи позаду, тому кулеметник не м≥г його побачити, нав≥ть ¤кщо повернути голову. - “ак... ј ти? - Ѕ≥й розгортаЇтьс¤. “≥льки своњ б кулею не зачепили. —ержант про себе посм≥хнувс¤: Дƒурненький! ÷е було б визволенн¤м в≥д всього. ѕравда, наш≥ не стануть стр≥л¤ти по хрестам, спробують скор≥ше в≥дбити. јле це пусте. Ќав≥ть ¤кщо чеченц≥ стануть в≥дходити з села, двох роз≥пТ¤тих вони точно пристрел¤ть Ц пр¤мо на хрестахФ. - як звати? Ц —ерг≥й хот≥в п≥дтримати розмову, тому що тонко в≥дчував, що хлопець боњтьс¤ померти наодинц≥. - ћикита! я Ц повар. ¬≥дстали в≥д колони. Ѕув б≥й, трьох вбило, ¤ вц≥л≥в. Д≤ даремноФ, - подумав про себе кулеметник. - ј ск≥льки на хрест≥ людина живе? - ¬≥д двох дн≥в до тижн¤... найчаст≥ше помирали в≥д зараженн¤ кров≥. –имл¤ни звичайно чекали три дн≥... Ќав≥ть давали воду.  оли набридало, робили пробод≥нн¤ списом. - ўо таке пробод≥нн¤? ” —ерг≥¤ здригнувс¤ рот. - Ѕ≥бл≥ю не читав? ÷е коли списом проколюють жив≥т. - ” чеченц≥в спис≥в немаЇ... - ѕравда? ј ¤ думаю, що в них глобуса та п≥дручника арифметики немаЇ, а ц¤ холера ¤краз Ї! Ц —ерг≥й плюнув униз. ѕлювок з кровТю впав пор¤д чийогось кулемету. ¬низу почалас¤ ¤кась метушн¤. —ерг≥ю було важко опускати голову донизу, але в≥н пом≥тив, що бойовики почали займати своњ м≥сц¤ в окопах, у кулемети зар¤джали стр≥чки. ДЌу точно, наш≥ вир≥шили в≥дбити живими!Ф Ц подумав кулеметник, пом≥тивши рух шаман≥вськоњ розв≥дроти. «а ними розгорнулись в бойовий пор¤док дес¤ток Ѕћѕшек, дек≥лька бетеер≥в та один танк Дв≥сьмидес¤ткаФ. —ерг≥й закрив оч≥. ¬≥н чомусь у¤вив, що дв≥ тис¤ч≥ рок≥в до нього, так само на одинц≥, оточений ворожим натовпом, страждала на хрест≥ ≥ще одна Ћюдина. Ѕожий —ин ≤≥сус. ¬≥н простив ус≥м, спокутував њх вину, потерп≥в страту. - ј чи ¤ зможу пробачити чеченц¤м усе? Ц раптом задав в≥н соб≥ запитанн¤. ¬≥н з болем опустив голову, побачив, ¤к бойовики снували по окопу п≥д ним, переносили ¤щики ≥з снар¤дами ≥ набо¤ми. ќдин молодий бойовик раптом зупинивс¤ п≥д хрестом, п≥дн¤в голову. Ќа обличч≥ його розплилась задоволена посм≥шка, в≥н закинув кулемет, приц≥ливс¤ в голову. - —траждаЇш, каф≥р? —траждай, тв≥й Ѕог так тоб≥ запов≥дував! - Ќе блюзн≥рствуй! ЌемаЇ бога, окр≥м јллаха, ≥ ћагомет Ц пророк його! Ц суворо промовив ≥нший бойовик, вдаривши по щоц≥ юнака. ’лопець з≥гнувс¤ ≥ швидко пон≥с кипу зелених порохових зар¤д≥в до ручного гранатомета. Д“ак, чи зможу ¤ пробачити чеченц¤м? ¬≥н би так хот≥в... Ќавр¤д чи п≥сл¤ всього, що вони тут зробили...Ф  ул¤ в≥д —¬ƒ л¤снула по дошц≥ пор¤д з рукою. Д¬ипадково?Ф Ц знизу вже на повну силу розгортавс¤ б≥й. јртилер≥¤ била по позиц≥¤м бойовик≥в, але снар¤ди розривались або прав≥ше, або л≥в≥ше хрест≥в. - Ќу, давайте, мужики! ћи з вами душею ≥ серцем! Ц тихо промовив —ерг≥й. «верху йому було видно панораму бою. –аптом кул¤ знов л¤снула по дошц≥ пор¤д з правою рукою. —ерг≥й зрозум≥в Ц це було запрошенн¤ до розмови в≥д одного з наших снайпер≥в. - ћи ще жив≥! ћи можемо протриматись ≥ще пару годин! ѕопереду окоп≥в Ддух≥вськеФ м≥нне поле! Ц проартикулював у тиш≥ —ерг≥й. ¬≥н знав, що десь у пр¤м≥й видимост≥ сидить наш снайпер. ¬≥н готовий в оптичний приц≥л читати по губах.  улеметник пов≥льно повторив своњ слова трич≥.  ул¤ знову л¤снула по тому ж самому м≥сцю. Д—лава Ѕогу, зрозум≥лиФ, - подумав сержант. ¬≥н вдививс¤ у картину бою ≥ пом≥тив, ¤к бронегрупа, ¤ка штурмувала окрањну √ойського, що називаЇтьс¤, Дв чолоФ, повернула на п≥вн≥ч ≥ стала наближатис¤ до позиц≥й бойовик≥в значно л≥в≥ше його хреста. - јааа! Ц застогнав р¤довий на другому хрест≥. ќчевидно, б≥ль був наст≥льки нестерпний, що хлопець почав кричати на бойовик≥в. - ”роди, чехи поганюч≥! ѕристрельте мене, ну, пристрельте ж! «низу один з бойовик≥в п≥дн¤в голову. - ¬иси, каф≥р!  оли прийде наказ в≥дступати, ¤ сам вистр≥лю тоб≥ в жив≥т, щоб ти помер, але ще годинку помучивс¤, поки твоњ прийдуть. Ќе над≥йс¤, ми не дамо вас зв≥льнити! ўе одна кул¤ в≥д —¬ƒ, ¤к нове запрошенн¤ до розмови, в≥дщепила шматок дошки. Ѕойовики у бою цього не почули, але удар кул≥, њњ енергетика була наст≥льки високою, що —ерг≥й в≥дчував це спиною, кожною частинкою т≥ла, правда, пальц≥ руки ≥ запТ¤стки вже н≥ на що не реагували. ¬≥н знав Ц йшла безповоротна анем≥¤ к≥нц≥вок. ѕитанн¤ теж було ¤сним дл¤ кулеметника. - ѕристрельте хлопц¤. ўоб в≥н не мучивс¤. ѕристрельте! ¬≥н сам просить про це, - беззвучно, ¤к риба, промовив —ерг≥й. - ≈й, брате! “и ще живий? ѕриготуйс¤ до смерт≥, р≥дненький! - ўо?.. –¤довий на другому хрест≥ так ≥ не встиг в≥дпов≥сти кулеметнику. —найперська кул¤ вдарила його пр¤мо у серце, пот≥м друга, туди ж. ’лопець б≥льше не стогнав. - ƒ¤кую, хлопц≥! Ц в≥дпов≥в снайперам кулеметник, киваючи головою. „етверта кул¤ вдарила по дошц≥. —ерг≥й зрозум≥в ≥ це запитанн¤. -ѕочекай! я ще хочу вам допомогти! ѕ≥зн≥ше пристрелиш, ¤ ще можу терп≥ти, - в≥дпов≥в сержант снайперу, ¤кий дививс¤ в потужну оптику. —ерг≥й раптом в≥дчув ¤кусь хвилю слабкост≥. …ому сильно захот≥лос¤ спати. ¬≥н знав, що це симптом сильноњ втрати кров≥. Ќе можна, не можна спати! ѕотр≥бно допомагати своњм! —ерг≥й зц≥пив зуби ≥ закашл¤вс¤. —плюнув кровТю. ¬≥н примусив себе знову вдивитис¤ в картину бою. Ћ≥н≥¤ оборони галањвц≥в повн≥стю повторювала п≥вколо будинк≥в, ¤к≥ сто¤ли на околиц≥.  улемет п≥д ним вже не стр≥л¤в. Ѕойовик, ¤кий об≥ц¤в йому всадити кулю жив≥т, лежав на дн≥ окопу з пробитою головою. ≤ тут в≥н побачив, що там, л≥в≥ше, де бронегрупа з дек≥лькох бетеер≥в ≥ Ѕћѕешек благополучно об≥йшла м≥нне поле бойовик≥в ≥ впритул п≥дходить до окоп≥в, бойовики швидко йдуть геть, прот¤гнувши по окопу м≥нн≥ проводи з кет¤гом 152-м≥л≥метрових снар¤д≥в. - «упини ДкоробочкиФ! “ам фугаси, ¤кими управл¤ють, попереду! Ц по¤снив снайперу —ерг≥й. ѕевне у снайпер≥в був оперативний рад≥озвТ¤зок з наступаючою бронегрупою, тому що Дброн¤Ф раптом неоч≥кувано зупинилась на в≥дстан≥ ста метр≥в в≥д першого фугаса. —ерг≥й в≥дчував, що починаЇ втрачати св≥дом≥сть в≥д втрати кров≥. –езультат бою був в≥домий, наш≥ прорвали оборону галањвц≥в з двох стор≥н ≥ вже вход¤ть в село. -Ѕратт¤, тепер можна, пристрельте мене! Ц чомусь вголос ≥ дуже голосно сказав кулеметник. „ерез мить кул¤ л¤снула по прав≥й дошц≥. —найпер зрозум≥в проханн¤ сержанта. —ерг≥й з≥тхнув, в очах плавали чорн≥ кола, а св≥дом≥сть в≥дчайдушно ч≥пл¤лась за сон¤чне св≥тло, ¤скраву блакить неба, борючись ≥з сном, ¤кий вже брав гору. …шли мит≥, снайпер звол≥кав. —ильною хвилею болю ноги нагадали про те, що вони ≥ще жив≥. Дј простив би ¤ њм?Ф Ц знову задав соб≥ головне питанн¤ сержант. ¬≥н готовий був резонно в≥дпов≥сти ДЌ≥Ф, але сумн≥в зародивс¤ у ньому. - „ому звол≥каЇш, братку? Ц запитав —ерг≥й у снайпера. ≤ тут сержант побачив, ¤к до хрест≥в, по окопу, б≥г бойовик, на ходу розр¤джаючи кулемет. ¬ цей момент —ерг≥й раптом побачив, що за нього, вис¤чого на хрест≥, розгор¤Їтьс¤ ц≥лий б≥й. √рупа з пТ¤ти розв≥дник≥в переб≥жками наближаЇтьс¤ до його окопу, в≥н нав≥ть вп≥знав двох з них. —найпер так ≥ не вистрелив йому в серце. ќстаннЇ, що побачив сержант, було блакитне-блакитне до страшноњ син≥ небо. …ого серце швидко затихало ≥ зупинилось Ц перекачувати по судинам було вже н≥чого. —ерг≥¤ захлиснув ¤кийсь жар, ¤кий проб≥г по всьому т≥лу. —ерг≥¤ ≥ другого солдата зн¤ли з хрест≥в ≥ в над≥њ, що родич≥ не будуть копатис¤ в ДцинкахФ, в≥дправили Двантажем 200Ф на батьк≥вщину. ѕершого Ц в —ерг≥њв ѕосад, другого Ц в ¬ологду. ѓх ≥ поховали, не знаючи, ¤ку смерть вони прийн¤ли.

ѕрисв¤чуЇтьс¤ безстрашним розв≥дникам
генерала Ўаманова
« книги Д–ассказы о чеченской войнеФ
ќлекс≥й Ѕорзенко