Право жити без ідентифікаційного номера

У 2002 році в місті Приозерську Ленінградської області православні віруючі виграли суд і довели своє право стояти на обліку в податковій інспекції без ІНН (загальноприйнята в розмовній мові калька з російського скорочення від "индивидуальный налоговый номер"). Беручи до уваги те, що в Україні в 1999 р. був прийнятий закон, що на законних підставах давав віруючим право відмовитись від присвоєння ідентифікаційних номерів в групи парафіян Свято-Георгієвського храму виникла ідея відстоювати свої права в суді. За благословенням ми звернулись до протоієрея Бориса і отримали відмову. З похнюпленими носами і християнським смиренням ми прийняли волю о. Бориса. Але ми не забули про свій намір.

Пройшов деякий час, до нас дійшли відомості про виграний суд в Одесі і, що одній з парафіянок було зроблено відмітку в паспорті: “Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера”. Весною 2003 р. ініціативною групою знову підійшли до о. Бориса за благословенням (згідно православних канонів, хто наклав заборону, той і повинен її знімати) і, - о диво! - отримали його.

Довгий час нас було дуже мало, люди ще не вірили в можливість позитивного рішення питання в суді та ще у Львові. Бачачи таку картину на якусь мить і в нас опустилися руки. Але згадавши слова Спасителя "просіть і дасться вам" ми ще з більшим завзяттям включились в роботу по залученню нових "відмовників". На протязі місяця ми щотижня проводили молебни "на початок доброї справи" з читанням акафістів Спасителю, Богородиці, Святим.

Поки ми молились, надійшло літо і наші парафіяни почали планувати, хто відпочинок, хто паломницькі поїздки, хто працю на дачі, і так як група катастрофічно "танула", було прийнято рішення перенести судову тяганину на осінь. А Господь так управив, що літом ми отримали благословення на суд від архієпископа Августина і вже з нетерпінням чекали початку осені. В кінці серпня – на початку вересня ми в черговий раз звернулись в ДПІ із заявою-проханням про постановку відмітки в паспорті, так як термін позовної давності "весняних" заяв, що складає один місяць, минув.

Після передачі заяв в районні податкові інспекції ми знову відновили молебні, які служив о. Іоанн Синьчук. В кінці вересня – на початку жовтня в Сихівський місцевий суд (по місці розташування ДПІ) посипались скарги на визнання неправомірними відмов ДПІ щодо проставлення відмітки в паспорті. Всього за три прийомні дні було подано 32 скарги.

В жовтні відбулося два слухання справи по скарзі Анни Р., яка в зв'язку з важкою ситуацією на роботі, подала скаргу дещо раніше. Але рішення не було прийнято. Також два рази викликали в суд Іосифа Г., який теж дещо "вирвався" вперед. На перше засідання представник ДПІ не з'явився, а на другому, що відбулось 7 листопада, нашому парафіянину вручили нову повістку на 14.11. За поясненням наш адвокат Комаров А.В, звернувся до зам. голови суду, яка сказала, що на 14 листопада заплановано розгляд і інших скарг віруючих.

З 30 жовтня в нашому храмі перебували чудотворні ікони з с. Державіно Бузулукського р-ну Оренбурзької обл. По духовну наснагу ми приходили до ікон майже щодня.

Напередодні судового засідання ми знову провели молебни, перший - за декілька днів до засідання, а другий – перед початком розгляду судової справи. І в цей вирішальний день парафіян було більше, ніж будь-коли в попередні рази і не дивно, адже мало вирішуватись риторичне питання "бути чи не бути". Помолившись в храмі, взявши благословення в о. Іоанна ми, хто транспортом, хто пішки з молитвою і надією в серці вирушили в суд.

В суд ми йшли “у повному озброєнні”, по-перше з твердим переконанням в законності своїх вимог, з надією на позитивне вирішення справи і з найбільшим скарбом – з найулюбленішою іконою з домашнього іконостасу. В когось ще була ікона "Покрова Божої Матері", в кого "Живоносне джерело" – теж Богородична ікона, Архістратига Божого Михаїла, Миколая Чудотворця. Дехто тримав по декілька різних ікон і, звичайно в багатьох була копія ікони "Кровоточивого Спаса". На протязі всього судового засідання ікони не полишали своїх місць на грудях або руках наших парафіян. Необхідно дати належне судді, яка не зробила нам зауваження, а могла це кваліфікувати, як "тиск на суд". Сподіваюсь, що наші послідовники утримаються від подібного ходу. Ми його зробити були просто вимушені, адже ми відстоювали свої інтереси без адвоката, який в останній день перед розглядом повідомив про паралельний розгляд кримінальної справи в іншому суді, де він мав бути присутнім. Роль захисника в суді на себе взяв Ваш покірний слуга, повноваження якого суд не хотів визнавати.

В невеликому залі засідань нас зібралось майже 40 осіб, дехто з поважних причин був відсутній (в основному – це робота, з якої не всі змогли відпроситись). Всього в цей день суд розглянув 49 скарг православних віруючих. Були присутні представники ДПІ у всіх п'яти районах м. Львова і представник ДПА України. Судовий процес вела Ірина Волоско – заступник голови Сихівського райсуду. Необхідно віддати належне професіоналізму судді, її неупередженості, толерантності і навіть смиренню, якого досить часто бракувало деяким нашим парафіянам. Засідання відбувалось дві години. За цей час суд вислухав всіх відмовників, заперечення зі сторони ДПІ і ДПА України і не зовсім досвідченого "самозванця" адвоката. Що гріха таїти, було все: і непідготовленість багатьох прихожан, що не змогли відповісти на досить прості, на перший погляд, запитання судді; і запальні промови людей, які серйозно підійшли до вирішення справи, аргументовано з посиланням на діюче законодавство доводили правомірність своїх вимог.

Вислухавши всі аргументи "за" і "проти", давши змогу висловитись всім без винятку, суд вийшов для прийняття остаточного рішення.

Півгодини пройшло в тривозі і невідомості. Бачачи похилені голови, засмучені обличчя наших віруючих і задоволені усміхнені обличчя податківців, ми вже подумки готувались до подачі апеляції. Ми були майже готові, щоб проковтнути гірку таблетку поразки.

Але ось секретар запрошує нас зайняти свої місця і суддя заходить в зал. Стоячи, затамувавши подих, слухаємо вердикт суду. І, що це Господь знов явив нам своє чудо без адвоката, без ґрунтовної, серйозної юридичної підготовки ми суд виграємо!!!

Остовпілі, зі здивуванням стоять представники податкової, які були впевнені в своїй перемозі, розгублені і радісні ми – парафіяни Свято-Георгієвського храму. В багатьох на обличчях сльози радості. Представники ДПІ і ДПА спішно покидають зал засідань. Ми тут же в залі, не змовляючись, на колінах читаємо подячні молитви Спасителю і Богородиці. В зал засідань один за одним заглядають здивовані працівники суду – адже молитви в суді не кожен день співають. Давши нам можливість декілька хвилин помолитись, нас просять покинути приміщення. За поривом душі, мов на крилах, - знову в храм до чудотворних ікон, завдяки яким ми перемогли в цій борні. Подаємо записки і молимось за здоров'я судді Ірини, секретаря Олени і, звичайно ж, архієпископа Августина, о. Іоанна Синьчука, який весь цей час був разом із нами, за всіх наших священиків, які за нас молились в вівтарі і за всіх, хто подавав скарги. Проходить година, друга – додому йти не хочеться, нестримне бажання поділитись радісною звісткою зі всіма нашими братами і сестрами заглушує навіть почуття голоду, адже більшість з нас пішли з дому нічого не вкушавши. Хочеться подякувати всім, хто за нас молився, переживав і підтримував нас, і дивився на нас, першопроходців, з надією.

Так ми перемогли. Я думаю за якийсь час позовів до ДПІ буде ще з декілька десятків. Дерзайте, браття і сестри, і хай Бог Вам допомагає. Для тих, хто виявить бажання пройти нашим шляхом, можете звернутися до нижчеподаної інформації.

P.S. Станом на 16.01.04 Сихівський районний суд міста Львова задовольнив більше 80 скарг православновіруючих. На розгляді в суді знаходяться ще близько 40 скарг.

ЯК МОЖНА ВІДСТОЯТИ СВОЄ ПРАВО ЖИТИ БЕЗ ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО НОМЕРА?

Християнину необхідно зробити наступне:

Написати заяву про відмову в районну ДПІ за місцем проживання (див. зразок)

Зразок

Начальнику ДПІ у …………….. районі

м. …………………………………. (обл.)

від (П.І.Б. повністю)

проживаючого (адреса)

ЗАЯВА

Я, (П.І.Б.), за своїми релігійними переконаннями і на основі Закону України від 16.07.1999 р. № 1003-XIV відмовився (відмовляюсь) від прийняття ідентифікаційного номера. Прошу ліквідувати в Державному реєстрі присвоєний мені ідентифікаційний номер і зробити в моєму паспорті відмітку про наявність в мене права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

"___"____________200 р. Підпис ____________

З цієї заяви зніміть ксерокопію, яку залишіть в себе. Оригінал заяви замовним листом відправте на адресу податкової інспекції (для Львова це 79003 Львів Стрийська 35).

Після отримання негативної відповіді з ДПІ необхідно зі скаргою звернутись в суд. Для цього необхідно сплатити держмито в розмірі 3 грн. 40 коп. (для Львова місцевий бюджет Сихівського р-ну р/р 31415631800008, МФО 825014 ЗКПО 22389381). З отриманої квитанції зніміть копію (копію залишіть собі).

Своєму юристу вам необхідно дати копію вашої заяви в ДПІ і копію відповіді з ДПІ, оригінал квитанції про сплату держмита. Потім юрист складе скаргу на бездіяльність ДПІ. Ці документи юрист сам віднесе в суд. Можна додатково подати текст закону 1003-ХІV, копії судових рішень, на яких віруючі відстояли свої права. Скаргу в суд можна подавати не пізніше місячного терміну з дня отримання відповіді з районної ДПІ.

Для того, щоб юрист міг вести вашу справу, необхідно в нотаріуса зробити на його ім'я доручення (можна від групи осіб) на представлення ваших інтересів в суді. Тоді не буде необхідності вам самим бути присутніми на засіданнях суду. За вас буде відповідати юрист.

Після отримання позитивного рішення суду необхідно контролювати виконання цього рішення податковою інспекцією. В випадку відмови від добровільного виконання рішення суду, воно може бути виконано примусово через Державну виконавчу службу.

Бог у поміч.

Зиновій Леус,
Львівське братство свв. апп. Петра і Павла