|
Ћ№¬≤¬—№ ≈ —“ј¬–ќѕ≤√≤…Ќ≈
”—ѕ≈Ќ—№ ≈ Ѕ–ј“—“¬ќ
11 с≥чн¤ 1586 р., п≥д час
перебуванн¤ на √аличин≥, антиох≥йський патр≥арх ≤оаким п≥дписав грамоту
про наданн¤ ”спенському братству права ставроп≥г≥њ, тобто вилученн¤ з
юрисдикц≥њ правл¤чого арх≥Їре¤ ≥ безпосереднЇ п≥дпор¤дкуванн¤ патр≥архов≥.
¬ 1588 р. —татут ≥ прив≥лењ п≥дтвердив константинопольський патр≥арх
≤Їрем≥¤. —татут льв≥вськоњ ставроп≥г≥њ став зразком дл¤ укладенн¤ статут≥в
≥нших братств ¤к в межах льв≥вськоњ Їпарх≥њ, так ≥ за њњ межами ( ињвське,
ћ≥нське, Ћуцьке, ћогилевське та ≥нш≥ братства).
ѕричиною утворенн¤ православних братств в
п≥вденно-зах≥дн≥й –ус≥ були ≥сторичн≥ обставини. « час≥в польського корол¤
ягайла ≥ до к≥нц¤ його династ≥њ не припин¤лис¤ пост≥йн≥ спроби ѕольщ≥
знищити ѕравослав'¤, ¤ке було основою руськоњ народност≥. ƒл¤ захисту в≥ри
православноњ ≥ народу в≥д утиск≥в латин¤н ≥ створюютьс¤ православн≥
церковн≥ Ѕратства. ¬перше про ≥снуванн¤ братства згадуЇтьс¤ в опису справ
Ћемберського арх≥ву 1601 р., зг≥дно ¤кого 1439 р. датована грамота корол¤
азимира IV ≥ цей р≥к можна вважати роком заснуванн¤ Ћьв≥вського братства.
¬ р≥зних наукових прац¤х зустр≥чаютьс¤ р≥зн≥ дати Ц найчаст≥ше це 1463 р.,
але р≥к 1439 згадуЇтьс¤ в православних джерелах, тому будемо вважати, що
льв≥вськ≥ братства нал≥чують вже 564 р≥чну ≥стор≥ю.
”спенське братство, ¤к видно
з назви, було при храм≥ ”сп≥нн¤ ѕресв¤тоњ Ѕогородиц≥ на вул.. –уськ≥й.
ѕершу згадку про храм маЇмо з 1399 р. ѕерша назва вул. –уськоњ Ц вул.
—ол¤ник≥в (—ол¤р≥в).
¬ 1742 вперше заф≥ксовано
назву вул. –уська. як ¤ вже говорив, перша в≥стка про ≥снуванн¤ храму
”сп≥н¤ Ѕогородиц≥ датуЇтьс¤ 1399 р. ÷¤ найдавн≥ша церква погор≥ла при
пожеж≥. ¬ сучасному вигл¤д≥ церква постала в 1631 р., буд≥вництво ¤коњ
розт¤гнулос¤ на довг≥ 40 рок≥в. 26.01.1631 церкву посв¤тив њњ льв≥вський
владика ™рем≥¤ “исаровський при участ≥ кињвського арх≥мандрита ѕетра
ћогили та багатьох гостей.
—першу число член≥в братства
було 14 чол., пот≥м њх число зросло до 50. „ленами братства спочатку були
лише чолов≥ки, а п≥зн≥ше зустр≥чаютьс¤ ≥ ж≥нки. “акож членами братства
могли бути параф≥¤ни ≥нших м≥ських церков, а також ≥ прихожани з ≥нших
м≥ст.
”спенському братству
п≥дпор¤дковувавс¤ —в¤то-ќнуфр≥Ївський чолов≥чий монастир, в к≥нц≥ XVI-
поч. XVII ст. п≥д його оп≥кою д≥¤в ж≥ночий монастир св. атерини
ќлександр≥йськоњ.
Ѕратство оп≥кувалос¤
дек≥лькома школами, вже в 1546 р. у льв≥вських актах згадуЇтьс¤ руська
школа на галицькому передм≥ст≥. ¬ 1587 р. за участю видатних д≥¤ч≥в
братства ёр≥¤ –огатинц¤, —тефана «изан≥¤ та ≤вана расовського був
укладений Уѕор¤док шк≥льнийФ, ¤кий обірунтував загальн≥ положенн¤ та
принципи орган≥зац≥њ навчанн¤, мету: завданн¤ братськоњ школи. ¬
Уѕор¤дку...Ф визначалис¤ вимоги, що ставилис¤ до вчител≥в. «г≥дно з
положенн¤м учнем братськоњ школи м≥г стати кожен, незалежно в≥д майнового
стану. Ќавчанн¤ в школ≥ велось слов'¤но-руською мовою.
¬ 1574 р. ƒи¤кон ≤ван ‘едоров
надрукував у Ћьвов≥ УјпостолФ. ѕ≥сл¤ смерт≥ ‘едорова, в≥ддану в заставу
друкарню, за ≥н≥ц≥ативи владики √едеона викупило братство (в 1586 р.).
Ќезважаючи на р≥зноман≥тн≥ труднощ≥, братська друкарн¤ працювала аж до
припиненн¤ д≥¤льност≥ братства. —початку друкарн¤ д≥¤ла у пристосованому
прим≥щенн≥, а з 1605 р. в —в¤то-ќнуфр≥Ївському монастир≥. « 1615 р. њњ
перенесено на старе м≥сце, а п≥сл¤ пожеж≥ 1628 р. Ц друкарню перенесли в
школу. ќдна з найперших книг братськоњ друкарн≥ це У√раматика елл≥но
словенського ¤зикаФ. Ѕратська друкарн¤ була одн≥Їю з найб≥льших. «а пер≥од
њњ д≥¤льност≥ випущено б≥льше 160 тис. прим≥рник≥в книг, серед ¤ких значну
частину складали богослужбов≥ книги, також братство друкувало науков≥
трактати та св≥тську л≥тературу.
ќп≥кувалос¤ Ѕратство
побудовою, ремонтом, догл¤дом за храмами, на утриманн≥ братства був весь
церковний причт. ƒопомагало братство також незаможним жител¤м м≥ста,
шпитал¤м.
” списки член≥в ”спенського
братства в р≥зний час були внесен≥ козацьк≥ гетьмани ћихайло –ужинський,
≤ван ¬иговський, ѕавло “етер¤. Ѕратчики п≥дтримували зв'¤зки з в≥йськом
запор≥зьким.
«розум≥ло, що на таку активну
д≥¤льн≥сть братство потребувало немалих кошт≥в. ƒоходи братства умовно
можна под≥лити на пост≥йн≥ ≥ разов≥. ƒо пост≥йних можна в≥днести вступний
внесок Ц 6 грошей. ≤ р≥чн≥ внески Ц також 6 грошей. ¬ 1608 р. Ѕратство
зб≥льшило р≥чний внесок до 1 злотого, незаможн≥ платили 24 гроша.
ƒжерелом доход≥в братства
було нерухоме майно (будинки) ≥ земл≥, ¤к≥ були зв≥льнен≥ в≥д збор≥в ≥
приносили братчикам дох≥д. Ѕратчики варили мед, залишок ¤кого продавали.
¬≥ск використовували дл¤ виготовленн¤ св≥чок, ¤к≥ також продавали.
Ќайголовн≥шим джерелом пост≥йних доход≥в була братська
типограф≥¤.
ƒо непост≥йних джерел доход≥в
можна в≥днести штрафи або пен≥, ¤к≥ платили братчики при порушенн≥ ¤кихось
обов'¤зк≥в, також пожертви ≥ запов≥ти р≥зних людей, ¤к≥ в≥дписували
братствам велик≥ кошти або маЇтки.
якщо ≥ цих засоб≥в було не
досить дл¤ покритт¤ вс≥х витрат, то братство збирало кошти з≥ своњх член≥в
або зверталось по допомогу до народу. ¬ 1648 роц≥ в кол≥ братства було
8215 злотих, в 1690-24521 зл., в 1695 Ц 49747 зл.
ѕрот¤гом XVI-XVIII ст.
братство забудувало ц≥лий чотирикутник м≥ж –уською, Ѕл¤харською ≥
«ацерковною вулиц¤ми («ацерковна до наших дн≥в не збереглась Ц це сквер
м≥ж дом≥н≥канським собором ≥ будинком є9 по вул. ‘едорова. “ут був
головний будинок братства, будинок друкарн≥, дв≥ школи та ≥нш≥ прибудови.
¬ головн≥м будинку в≥дбувались збори ≥ наради братства. ¬ томину нед≥лю
були вибори старшини братства Ц вибирали чотири старш≥ братчики ≥ розпод≥л
м≥ж ними обов'¤зк≥в. —таршина, ¤ка складала щор≥чн≥ зв≥ти ≥ вибиралась на
р≥к, в≥ддавала ключ≥, книги братства, печат≥ ≥ документи, ¤к≥ передавались
нов≥й вибран≥й старшин≥. Ќ≥хто не мав права без поважноњ причини
в≥дмовл¤тись в≥д своњх обов'¤зк≥в. —тарш≥ братчики представл¤ли братство в
р≥зних св≥тських орган≥зац≥¤х, вир≥шували суперечки м≥ж членами братства,
в≥дстоювали братськ≥ ≥ церковн≥ ≥нтереси в мирських судах, подавали королю
апел¤ц≥њ.
Ќа нараду братчики сходились
щонед≥л≥, проводились також братськ≥ трапези. ƒо обов'¤зк≥в братчик≥в
в≥дносилось Ц вчасна сплата, ¤к би ми це назвали, членських внеск≥в,
наданн¤ допомоги б≥дним, розореним, хворим членам братства, обов'¤зкова
присутн≥сть на богослуж≥нн≥, на погреб≥нн≥ спочилих братчик≥в, турбота про
храми ≥ монастир≥ теж в≥дносилась до обов'¤зк≥в братчик≥в, також про
школи, типограф≥ю, богод≥льн≥ ≥ ≥нш≥ братн≥ заклади, бути присутн≥м на
вс≥х сходках чи зборах.
—тарш≥ братчики вели братську
казну, турбувались за збереженн¤ братського майна, контролювали виконанн¤
обов'¤зк≥в молодшими братчиками, сл≥дкували за пор¤дком п≥д час збор≥в,
пропонували р≥зн≥ справи на розгл¤д братства, по зак≥нченн≥ р≥чноњ служби
ст. братчики робили «в≥т перед вс≥Їю брат≥Їю.
Ќа звичайну сходку братчики
збирались щонед≥л≥ п≥сл¤ служби, а на головну дл¤ Упространного
совещани¤Ф, ¤к сказано в братських матер≥алах Ц раз в м≥с¤ць п≥сл¤ об≥ду.
ѕри потреб≥ збори могли скликатись ≥ в ≥нший час. як проходили збори,
можна судити з запису:
"Ќа обычном месте в доме
братском должен быть застлан стол, на котором будут поставлены ≈вангели¤,
зажжЄнные свечи и братский ларец". —в¤щеник або старш≥ братчики сп≥вали
"ƒостойно" ≥ читали молитву. —прави, ¤к≥ вир≥шувались на зборах можна
под≥лити на три категор≥њ:
-
—прави по охорон≥
благочинн¤ ≥ пор¤дку в братств≥
-
—прави по
впор¤дкуванню д≥л братства
-
—прави, що
стосуютьс¤ вс≥х православних мешканц≥в Ц охорона прав народу, п≥дтримка
в≥ри православноњ
Ѕратськ≥ збори
розгл¤дали ≥ вир≥шували суперечки м≥ж братчиками, судили ≥ наказували
порушник≥в ≥ дисципл≥ни ≥ братських обов'¤зк≥в, ≥ ¤к особливих злочинц≥в Ц
порушник≥в таЇмниц≥ братських збор≥в. ўоб н≥хто з винних не приховавс¤ в≥д
братського суду, братськ≥ правила говорили, що кожен, хто знаЇ про вчинок
чи проступок ≥ншого зобов'¤заний не мовчати, а пов≥домити про це в
Ѕратств≥. —еред покарань дл¤ братчик≥в були штраф
гр≥шми або медом, сид≥нн¤ на дзв≥ниц≥. «а серйозн≥ проступки виключали з
член≥в братства.
ѕатр≥арх ант≥ох≥йський ≤аким
дав братству право "обличать и наказывать непокор¤ющихс¤ истине, а
пребывающих в нераска¤нии Ц отлучать от церкви", ≥ тому братський суд був
судом церковним ≥ в≥длученого в≥д церкви не м≥г реаб≥л≥тувати нав≥ть
Їпископи ≥ н≥хто не мав права сп≥лкуватис¤ з в≥длученим. “≥льки розка¤нн¤
≥ пок≥рн≥сть братству мали повернути в церкву в≥длученого.
Ѕратства засновували ≥
оп≥кувалис¤ л≥карн¤ми, богод≥льн¤ми, храмами, монастир¤ми, школами,
типограф≥¤ми. Ѕратчики вибирали також ≥гумен≥в ≥
св¤щеник≥в дл¤ братських монастир≥в ≥ церков. √рош≥ на р≥зн≥ братськ≥
потреби з каси видавали при присутност≥ вс≥х братчик≥в. Ѕратства мали
перший п≥сл¤ духовенства голос при вибор≥ Їпископа. Ѕратство було
вповноважене не признавати влади Їпископа, ¤кщо в≥н управл¤в церквою не по
правилах св. јпостол≥в, поступав проти ≥стини, ≥
пов≥домл¤ти про це патр≥арха.
Ќа терноп≥льському собор≥
владик була розгл¤нута суперечка Їпископа √едеона з ”спенським братством.
—оборним ≥ патр≥аршим р≥шенн¤м було визнано слушн≥сть за братчиками,
владика був позбавлений права призначати св¤щеник≥в ”спенського храму,
втручатис¤ в справи братського —в¤то-ќнуфр≥Ївського монастир¤. Ѕратчики
отримали грамоту з п≥дтвердженн¤м своњх прав ≥ з погрозою анафеми кожному,
хто осм≥ливс¤ б њх порушити. Ќезважаючи на це, владика √едеон продовжував
боротьбу з братством, намагаючись заручитись п≥дтримкою св≥тськоњ влади.
—тавроп≥г≥йне братство мало
право назначати своњх депутат≥в в Їпископську консистор≥ю, з правом
голосу, ¤кщо справа стосувалась когось з братчик≥в. якщо хтось з братчик≥в
був звинувачений перед Їпископом, то в≥н повинен був не сам
виправдовуватись, а справу розгл¤дати в присутност≥ всього братства.
Ѕратства зобов'¤зан≥ були стежити за житт¤м ¤к духовних, так ≥ мирських
людей, ≥ в випадку њх неправильноњ повед≥нки нагадувати њм усно або
письмово.
¬ороги православ'¤ намагались
роздути ≥скру ворожост≥ м≥ж Їпископом ≥ братством, а особливо ирило
“ерлецький, намагаючись схилити православних до ун≥њ.
—тавроп≥г≥йне братство
довгий час було опорою вс≥х прав православних п≥вденно-зах≥дноњ –ус≥.
ћайже на кожн≥й стор≥нц≥ л≥топису Ћьв≥вського братства зустр≥чаЇмос¤ з
одноњ сторони з тими страшними утисками, ¤ким п≥ддавалис¤ православн≥
жител≥ √аличини, а з другоњ Ц з т≥Їю р≥зкою само в≥двагою, з ¤кою
Ћьв≥вська ставроп≥г≥¤ захищала њх. ’одатайства братства перед р≥зною
владою, в т.ч. корол≥вською, пост≥йно захищало своњх сп≥вбрат≥в, що
страждали в≥д латин¤н ≥ нер≥дко полегшували њх
участь.
Ѕратство вело процес з
пол¤ками за права русин≥в майже 150 рок≥в. ¬продовж всього цього часу
русини були позбавлен≥ прав торг≥вл≥ ≥ промисловост≥, кинут≥ в крайню
б≥дн≥сть, в≥ддален≥ в≥д участ≥ в вс≥х громадських справах. Ћьв≥вське
братство пост≥йно клопотало перед корол¤ми про зр≥вн¤нн¤ русин≥в в правах
з пол¤ками, пост≥йно протестувало проти насильства та утиск≥в
православних.
¬ 1704 р. Ўведський король
арл ’≤≤ осадою ≥ штурмом вз¤в Ћьв≥в, пот≥м наложив на м≥сто контрибуц≥ю.
—прави були в такому положенн≥, що братство в≥ддало вс≥ своњ кошти на
виплату м≥стом контрибуц≥њ. “аке крайнЇ виснаженн¤ братськоњ каси, разом з
п≥дривом братськоњ типограф≥њ заставило Ћьв≥вську ставроп≥г≥ю прийн¤ти
ун≥ю в 1708 р.
Ћьв≥вська ставроп≥г≥¤ служила
опорою православн≥й церкв≥ у вс≥й √аличин≥, п≥дтримувала ≥ охорон¤ла
православ'¤ ≥ народ руський б≥льше 100 рок≥в, ведучи безперервну боротьбу
з численними труднощами ≥ набагато сильн≥шими ворогами.
¬ 1788 братство було
л≥кв≥довано австр≥йською владою, а на його м≥сц≥ створено ставроп≥г≥йний
≥нститут.
«инов≥й Ћеус,
Ћьв≥вське братство свв. апп. ѕетра ≥
ѕавла |