ѕодивитись в≥деоф≥льм

Ѕр¤цкнув ключ у замку ≥ масивн≥ кован≥ двер≥ плавно прочинились. √рупа молодих людей з Ѕратства ѕочањвськоњ ≥кони Ѕожоњ ћатер≥ повол≥ опускалась вузькими мурованими сх≥дц¤ми додолу. «нову зарип≥в засув замка - двер≥ зачинились, ≥ ми опинились у п≥дземелл≥. «верху знаходились масивн≥ перекритт¤ одн≥Їњ з найб≥льших ≥ найтаЇмнич≥ших культових споруд старовинного Ћьвова - костелу св. ѕетра ≥ ѕавла ордену Їзуњт≥в. ќв≥¤н≥ легендарними ≥стор≥¤ми старовинн≥ мурован≥ ст≥ни, у де¤ких м≥сц¤х товщиною до чотирьох метр≥в, з неохотою д≥лились баченим на своЇму в≥ц≥. ќсь там Ц видно сл≥д руки майстра, що випадково торкнувс¤ до ще не засохлого розчину, тут, у пройом≥, Ц отвори в≥д грат≥в, що опускались, закриваючи прох≥д. ” п≥дземалл¤х костелу в давнину знаходивс¤ некрополь, де Їзуњти ховали померлих. « часом, певно в результат≥ черговоњ зм≥ни церковноњ чи св≥тськоњ влади, т≥ла прибрали, лише масивний кам'¤ний сарковаг ’VIII ст., один ≥з двох на¤вних у Ћьвов≥, до сих п≥р покоњтьс¤ тут. …ого трохи надбите 600-к≥лограмове в≥ко св≥дчить про, можливо й невдалу, спробу пограбуванн¤.

ўе на початку свого перебуванн¤ у Ћьвов≥ Їзуњти активно займались просв≥тницькою д≥¤льн≥стю, зг≥дно з основними приписами статуту ордену.  олишн¤ Їзуњтська колег≥¤, ¤ка прил¤гаЇ з п≥вн≥чного боку до костелу уже у 1661 роц≥ була навчальним закладом ун≥верситетського р≥вн¤. “ут зокрема вчивс¤ майбутн≥й гетьман ”крањни Ѕогдан ’мельницький. —л≥д сказати, що  сам≥ льв≥вТ¤ни, особливо студентська молодь того часу, дуже негативно в≥дносились до Їзуњт≥в. як зазначають у своњх прац¤х льв≥вськ≥ ≥сторики, трапл¤лис¤ напади, Їзуњт≥в били, каменували та Учинили ≥ншу г≥ршу шкодуФ. ѕричиною такого в≥дношенн¤ було певно те, що Їзуњти вели боротьбу з вогрогами католицизму не лише ≥дейними методами. “ак, у 1959 роц≥ в п≥дземелл¤х костелу була знайдена шибениц¤, на ¤ку на гаку п≥дв≥шували людей та вмурован≥ в ст≥ну к≥льц¤, до ¤ких приковували ланцюгами. Ўибениц¤ довгий час експонувалась у музењ ≥стор≥њ рел≥г≥њ, що знаходитьс¤ в ƒом≥н≥канському собор≥ у м. Ћьвов≥.

Ѕудучи наймогутн≥шим чернечим орденом не лише у Ћьвов≥, Їзуњти запрагли перевершити вс≥х м≥щан ≥ вибудували у 1702 роц≥ 100-метрову дзв≥ницю, що стала найвищою м≥ською спорудою. “а орден, ¤кий занадто полюбл¤в св≥тську владу, австр≥йський ур¤д у  1773 роц≥ прогнав з≥ своЇњ ≥мпер≥њ, учинивши з його вежею так, ¤к Ѕог ≥з ¬авилонською.” будинку колег≥њ нова влада розташувала кер≥вництво краю, а костел св. ѕетра ≥ ѕавла став гарн≥зонним дл¤ австр≥йського в≥йська ≥ прослужив ¤к м≥жконфес≥йний гарн≥зонний храм до 1939 року. “епер у культов≥й споруд≥, прикрашен≥й дуже гарними фресками, зразки ¤ких нам зустр≥чались ≥ у де¤ких м≥сц¤х п≥дземелл¤, та скульптурами ’VIII-XIX ст. розташовано книгосховище науковоњ б≥бл≥отеки ≥м. ¬. —тефаника.

—л≥д сказати, що ≥стор≥¤ сакральних споруд старого Ћьвова оповита р≥зними опов≥д¤ми та легендами. “ак розпов≥дають, що колись, ще у т≥ часи, коли у костел≥ була тепер вивезена до ¬роцлавського костелу св.  лимент≥¤ чудотворна ≥кона Ѕожоњ ћатер≥ У–озрадниц¤Ф (церковно-слов'¤нською - "”т≥шительниц¤") жив у Ћьвов≥ один чолов≥к, що спокусивс¤ ≥ продав душу нечистому. « тих п≥р в≥н не не знаходив соб≥ спокою ≥ тин¤вс¤ вулиц¤ми м≥ста. ƒавно уже розка¤вшись, зайти до ¤когось храму ≥ помолитись в≥н не м≥г, бо нев≥дома сила гнала його геть в≥д будь-¤коњ христи¤нськоњ св¤тин≥. ј оск≥льки середньов≥чний Ћьв≥в був осередком чернечого житт¤ (через велику к≥льк≥сть монах≥в, що трапл¤лис¤ на вулиц¤х , його ще називали У„орним м≥стомФ), чолов≥к пост≥йно б≥гав в≥д одного краю м≥ста до другого. якось проход¤чи таким чином повз костел Їзуњт≥в, в≥н в≥дчув непереборне бажанн¤ зайти досередини. —пробував, ≥ д≥йсно йому це вдалос¤. « великим благогов≥нн¤м в≥н п≥д≥йшов до чудотворноњ ≥кони ≥ щиро помоливс¤.  оли вийшов з храму, то в≥дчув, що всемилостивий √осподь простив йому цей страшний гр≥х. ¬≥н знову став нормальною людиною.

ѕовТ¤зана з ≥стор≥Їю костелу й ≥нша легенда, ¤ка не маЇ такого щасливого к≥нц¤. ћова йде про одного монаха з Ѕернардинського монастир¤, ¤кого, певно через ¤кусь провину, превели до кел≥њ у п≥дземелл¤х Їзуњтського костелу. „ернець був дуже високоосв≥чченим, але тут його н≥хто не шанував. Ќе витримавши спокуси пихатими помислами, в≥н п≥дписав своЇю кровТю певну угоду. ÷ю угоду згодом знайшла брат≥¤ монастир¤ у його кел≥њ. Ћише тод≥ вони згадали про дивного льв≥вТ¤нина, що пост≥йно шукав зустр≥ч≥ з тим ченцем. якось, вн¤вши настирливим проханн¤м, його допустилиЕ ≤ тепер, кажуть, трапл¤Їтьс¤ ≥нколи зустр≥ти у п≥дземелл¤х привид монаха, ¤кий шукаЇ того чолов≥ка, щоб повернути свою душу назад.

–оман ’олон≥вський,
м.Ћьв≥в
фото - http://www.leopolis.lviv.net